Події 24 лютого минулого року дали поштовх відмовитися від експансійної російської культури. Українці масово почали відмовлятися від російської музики, віри, мови, вибираючи на користь національної ідентичності. Проте, чи зачепило це читачів? Чи почали вони більше читати українською? Чи почали автори, подібно музикантам, писати «байрактарщину»? Чому читачі подекуди не можуть знайти окремі книги українською мовою та чому вони дорожчі за видання російською?
На ці та інші запитання CBN відповіли Андрій Домаранський – адміністратор «Книгарні Є», Михайло Гехман – власник книжкового магазину «Буквиця» та продавчиня-консультантка кропивницької книгарні Олена (ім’я змінене за її бажанням).
– Які жанри найбільше мали попит цьогоріч?
Олена: – Люди стали більше читати історичної літератури. Найбільшим попитом зараз користується психологічна література. Класику, як завжди, хто читав – той і читає.
Михайло Гехман: – Фантастика, класика, детектив і, можна сказати, сучасна література.
– Чи стали зараз популярнішими українські автори?
Андрій Домаранський: – Для того, щоб дати відповідь на це питання абсолютно відповідально, цю ситуацію треба фіксувати. Мені здається, що інтерес до українських письменників, у принципі, зростає з кожним роком. Можливо, трошки більший стрибок відбувся після вторгнення, але, треба сказати, що це частина процесу, який почався набагато раніше.
Не можна сказати, що до вторгнення українських авторів майже не читали, що вони були позбавлені уваги, інакше б не було тої кількості авторів, які є, такої кількості українських видавництв, книжок. Українські автори в останні роки представлені у всіх нішах: вони пишуть художню літературу, фантастику, нон-фікшн, детективи, представлені серед літератури з бізнесу, психології, історії. Це інтерес до книжок українською мовою.
Люди рідко виділяють авторів по національності, вони скоріше цікавляться жанрами, темами, напрямками. Прізвище автора може мати значення, коли це російський автор, і тоді для когось це може стати причиною не купувати книгу, проте нашої книгарні це не стосується, ми відмовились продавати літературу російською.
– Чи надходять до книгарні видання українських авторів, які користуються скасуванням російської культури (попитом) та видають неякісні книжки?
Михайло Гехман: – Книжок – ні, мабуть, нема такого. Записати якусь пісеньку та викласти на YouTube – це одне, а видати книжку це дуже дорого і довго. Книжка насамперед — це великі гроші. Вийде екземплярів 100 – їх ніхто не побачить, а понад 10 тисяч – це вже гроші великі, особливо, якщо враховувати всі ризики.
Андрій Домаранський: – В умовах нашої книгарні українські автори перебувають в умовах жорсткої конкуренції зі світовими авторами. Сто відсотків книг у нашій книгарні перекладені українською мовою, тому читач купує те, що якісніше. Будь-який український автор знаходиться в однакових умовах з, наприклад, Еріхом Марією Ремарком.
Олена: – Можливо, це є десь в літературі, але ми працюємо з видавництвами та замовляємо книги високого рівня. Якщо вони і є, то ми не замовляємо таких, нам важливо, щоб зміст був на високому рівні.
– Чи актуальні зараз книги, де висвітлені військові події?
Михайло Гехман: – На сьогодні найпопулярніша книга серед українських авторів – Валерій Маркус «Сліди на дорозі» (перша художня книга українського письменника, блогера та військового Валерія Маркуса, частина подій якої відбувається на Донеччині під час російсько-української війни). Книга про війну від військового, котрий зараз на фронті, на передовій.
– За останній рік стали популярнішими книги, де висвітлюються періоди боротьби України за незалежність? (Холодноярщина, Українська революція, збройні виступи УПА)
Андрій Домаранський: – Можна сказати так. Інтерес до цих книжок був, це теми, які цікавили наших клієнтів. Можливо, через появу нових людей у нашому місті відбувся додатковий інтерес до цих книг, але не можна сказати, що раніше вони були поза увагою. Я підозрюю, що в масштабах українського суспільства в багатьох людей почався процес прийняття реальності, коли вони починають відкидати тези нав’язані «совком», телевізором, в тому числі й українським. Ці речі не обов’язково переглядають під час прочитання книжок.
Михайло Гехман: – Шкляр, Кокотюха, Горський. Не скажу, що їх стали набагато частіше купувати. Шкляра розбирають, як тільки вийшла нова книжка. Потім інтерес затихає, доки хтось не відкриває для себе нового автора.
Олена – Так, стали. З власного досвіду скажу: я хочу розвивати в собі культуру України. Свого часу в школі ми не вивчали історію України (мова йде про навчальні установи СРСР), не було відповідної літератури. Зараз, я вважаю, з’явилося і з’являється дуже багато такої літератури для тих, хто хоче ознайомитися з цією тематикою.
– Війна вплинула на читачів?
Михайло Гехман: – Читачі як читали російськомовні книжки, так і читають, видавництва як видавали російськомовні книжки, так і видають. В менших обсягах, але все одно видають.
– Читачі в менших обсягах читають російську літературу?
Михайло Гехман: – В залежності від жанру. Якщо це фантастика, детектив, то минуло тільки пів року, як масово почали виходити книжки в українському перекладі. При чому, фантастики ще дуже мало, з детективами більш-менш, але переклад дуже поганий, все, крім Агати Крісті, погано перекладене.
– Навіть Дойль?
Михайло Гехман: – Дойль дуже рідко виходить українською. Сильно змінилося те, що Гаррі Поттера тільки українською беруть, російською ніхто брати не хоче. І навіть не тому, що він російською, а тому, що переклад поганий.
– Чому книги російською дешевші?
– Ціна одного примірника залежить від багатьох факторів, одним із яких є тираж. Література російською, яку можна продати на значній частині «постсовкової» території, є багатотиражною, а разом із тим – дешевшою. Українські видавництва, тиражі яких значно менші, вкладають у ціну кожного примірника витрати на рекламу, купівлю прав на переклад і, звісно ж, відсоток прибутку, який вони планують отримати. З меншим тиражем це ділиться на меншу кількість книг – тому вони дорожчі.
– Чому не завжди можна знайти переклади українською?
– Книга, як і інша інтелектуальна власність, захищена авторським правом. Для того, щоб перекласти та видати книгу, видавництву треба мати ліцензію, яка надає їм це право. При цьому, автор може передавати права на певний строк, територію. Так автор або його представники можуть продавати видавництвам ексклюзивні права на переклад твору певною мовою, які ті, згодом, можуть перепродавати.
Таким чином, права на видавництво певних книг українською були куплені російськими видавництвами, які сховали їх до нових віників. Крім того, видавати якусь маловідому книгу може бути збитковою справою, враховуючи нюанси, описані вище.
– Чому важливі фізичні книгарні та чому їх кількість треба збільшувати?
Андрій Домаранський: – Якщо ти ходиш по вулиці і не натикаєшся ніде на книжку, у тебе не виникне бажання її купити. Книжки – це емоційна покупка. Якщо ти випадково заходиш у книгарню, проводиш там певну кількість часу – ти купиш книгу, бо на тебе діятиме багато факторів. Було б у рази краще, якби замість наших п’яти схованих книгарень міста були б десять зі скляними вітринами, які промовляють самі за себе. В очі книжкові магазини не впадають. Якщо збільшити кількість книгарень міста – збільшиться і кількість читачів.
– Що було найважчим для вас за цей рік?
Олена: – Ми тимчасово припинили роботу 24 лютого, не працювали близько двох тижнів. Скоротилася кількість працівників. Але люди ходили і це мене дуже радувало. Тривоги, відключення світла – ми до цього адаптувались. Мені подобається, що молодь цікавиться історичною літературою, цікавиться класикою, мені подобається, що в нас є люди такого рівня, я поважаю таких людей.
Фото Ігоря Філіпенка
Богдан Шевченко
cbn.com.ua
Прокоментуєте?
