— Багато кому не подобається мій роман за хитросплетіння сюжету, — каже 25-річний Дмитро Безверхній із села Паланка Уманського району на Черкащині. У київському видавництві «Темпора» вийшов його перший ретродетектив «Порцеляновий погляд». Про це пише gazeta.ua.
1899 рік. До дружини відставного уманського поліціянта Софії Нрієвської після довгих мандрів приїжджає подруга. Здається, всі колишні знайомі не раді поверненню жінки. Її загадкову смерть береться розслідувати саме Софія. Занурюючись у справу, витягує на поверхню чимало таємниць місцевих жителів, за сюжетом.
— Хотів вмістити у роман якнайбільше героїв. У наступних книжках не допускатиму таких помилок, — продовжує Безверхній. — А ще після виходу книжки мені багато хто дякував за те, що дія відбувається в Умані. Бо ходимо вулицями щодня, але не задумуємося, що тут було 120 років тому.
Дмитро Безверхній закінчив історичний факультет Уманського педагогічного університету. Працює вчителем у школі.
Перше оповідання надрукував 16-річним у журналі «Дніпро».
— Називалося «Листи». Було коротеньке, але філософське. Розповів про самотнього чоловіка, який ніколи не отримував листів і вирішив сам собі писати. Одна жінка сказала що, напевно, моя душа в минулих життях дуже страждала. Бо як можна пояснити, що я в такому юному віці розумію одиноких людей. Отримав свій перший гонорар — 53 гривні.
Коли вчився в університеті, вирішив узяти участь у конкурсі оповідань від письменниці Надійки Гербіш і видавництва «Брайт Букс». Твори переможців мали увійти у збірку «Теплі історії до кави». До кінця конкурсу залишалося два дні. Я писав у саду, і мене в око вжалила бджола. Майже нічого не бачив на нього. А ще з дитинства страждав на дислексію і через це повільно читаю та пишу. Боявся не встигнути. Ще й закінчився трафік мобільного інтернету. Побіг у сільраду й попросився відправити лист з їхнього комп’ютера. Наступного дня прийшла відповідь, що отримали порожній документ. Та мені пішли назустріч і запропонували ще раз вислати твір. Загалом мої оповідання друкували в семи збірках. Письменницької впевненості додало гранпрі серед сотні претендентів у конкурсі детективів «Це ж елементарно, сер…». Оповідання «Дружина молочника» сподобалося голові журі Андрію Кокотюсі.
Автор: Вікторія ВІТРЯК
Прокоментуєте?
