Нещодавно студійці літературного об’єднання «Радосинь» вітали з 80-літтям одного з ветеранів творчого осередку – поета і художника Адлера Короліва.
Він за освітою – художник-графік, тривалий час працював викладачем у Дитячій художній школі. Удвох із дружиною-художницею створили низку чудових гобеленів. Серед них – монументальний триптих «Леся Українка, Тарас Шевченко, Іван Франко». Член НСПУ з 1999 року. Автор збірок «Страчені храми», «Княжі лови», «Міжсезоння», «Застуджений вітер». Його перу належить добре знаний поетичний цикл «Шевченкові автопортрети» – відтворення у слові практично всіх відомих автопортретів Кобзаря. На вірші Адлера Короліва камерні й хорові твори пишуть відомі композитори Юрій Іщенко й Леся Дичко. Кілька пісень народились у радосинському колі.
На заключному засіданні літоб’єднання ювіляр читав свої вірші різних років та щойно народжені рядки.
З роси й води Тобі, друже! Многая літа!
НАШЕ СЛОВО
Чи то втратили десь,
чи й не мали ми щастя підкови?
І нещастям прийшлося
нам коней козацьких кувать.
Понад триста рокíв,
як біда підступила до Слова
і на Слово лягла
батогами Петрова печать.
Та воно, ще живе,
оминаючи панські палати,
оповите журбою,
пізнавши знущання і сміх,
зігрівалось у стінах
простої селянської хати,
притулившись душею
до теплих солом’яних стріх.
Воно раде б і нині
душею до них притулитись,
коли з півночі вперто
погрожує люта зима
і надія глуха
на примарливі проблиски літа.
Над згорьованим Словом лиш вітер,
остуджений вітер.
І батьківської стріхи
над нами давно вже нема.
