Її творами цікавляться, її творчість люблять.
19 січня 2022 року, на Хрещення, донька високого берега та повноводого Дніпра – Олеся Омельченко – святкує свій ювілей.
Це багато і мало як для творця. Водночас, виповнюється 55 років її літературної діяльності, активної – 50, адже перші твори у республіканській періодиці з’явилися на початку 70-х років, пломінкі, напрочуд талановиті. Творчість Олесі відзначена численними літературними нагородами та відзнаками.
Ім’я Олесі Омельченко, членкині НСПУ з 1997 року, як письменниці і поетки відоме не лише в Україні, а й за її межами. Її творчість вивчають у загальноосвітніх та вищих навчальних закладах у курсі «Література рідного краю», за її творами пишуть курсові, дипломні, кандидатські та докторські роботи. Деякі поезії та поеми увійшли до хрестоматій для 5-9 та 10-11 класів з української літератури, уривки з поезій подаються у підручниках української мови для старших класів, збірниках для диктантів для 9 класу. За творчістю Олесі розроблено та видано декілька уроків у програмі «Література рідного краю» як у Дніпропетровській, так і в інших областях України.
Твори авторки досліджують на Житомирщині, Рівненщині, Вінниччині та Волині, Одещині та Херсонщині, Харківщині та Полтавщині; переклади друкуються в Ізраїлі, Польщі, США, Росії, Німеччині.
Професорка ДНУ ім. О. Гончара Валентина Біляцька ретельно досліджувала історико-філософсько-фантастичний роман-есе у віршах Олесі Омельченко «Дивограй». Восени 2021 року у Польщі вийшла друком монографія В. Біляцької «Молитва як фрагмент жанру в сучасному українському ліро-епосі» у науковій книзі «Chrzescijanskie dziedzictwo duchowe narodow Slowianskich» (Bialystok 2021), за романами у віршах Ігоря Павлюка «Паломник» та Олесі Омельченко «Дивограй».
Олеся – багатожанрова письменниця. Їй однаково вдаються як поетичні, драматичні, так і прозові, гумористичні , а також – твори для дітей.
Вона – авторка 11 книг для дорослого та маленького читачів. Вони цікаві, високохудожні, сповнені глибокого повчального, філософського змісту, захопливі та новаторські. Нещодавно у дніпровському видавництві «Ліра» одночасно вийшли друком 4 книги письменниці: дві для дітей – «Весела казочка з городу», «Таємниця Новорічної ночі», книга прози «Стихія» та драматична поема у віршах «Голубоокий Ангел».
Олеся не гониться за славою. Живе в просторі Любові біля самісінького Дніпра, у селі Військовому і творить… Вона самонадривно, самозречено і плідно працює над Словом, без якого нам сьогодні важко уявити українську літературу. Вона говорить: «Хоча доля моя і непроста, сповнена перепон, та я – найщасливіша людина на Землі! Адже Бог дав мені Талант, який переповнює моє серце радістю творчості, дав донечку Марію, внучку-розумничку Маргариту, улюблену вчительську роботу, вірних друзів та непроминальну, єдину на все життя юну Любов… творчість, яка з любов’ю сяє до кожної людини рідної України, якою живу, якою болію і мрію про її осяйне прекрасне майбуття».
Побажаємо дорогій і шановній ювілярці нових творів, визнання та любові читачів, а головне – міцного здоров’я.
Нехай усе омріяне збувається і розквітає.
Будьмо, дорога Олесю!
***
Черпаю сили з рідної землі,
Святої мудрості учусь в свого народу.
І так живу, що світ болить в мені
У полум’ї незгасної любові.
***
Як боляче летять роки стрімкі крізь нас.
Як швидко ми самі на себе вже не схожі.
Та світиться душа крізь вимучене слово,
Допоки ми живі, й коли не стане нас.
***
У мене можна відібрать удачу,
Поставить перепони на шляху,
Але мене у мене відібрати
Ніхто не зможе, доки я живу.
***
Буває, забуваєш про свій вік.
Захочеш світ до серця пригорнути,
Всміхатися (бо рідні) сонцю, людям.
Буває, забуваєш про свій вік.
Усе прекрасно – ти живий в цю мить.
І мрії та бажання ще співучі.
Лиш вір, що – неповторний і везучий.
Усе прекрасно – ти живий в цю мить.
Переповняє радість все буття.
Ти любиш все і всіх. Так має бути!
Лише б Любов владарювала всюди!
Переповняє радість всебуття!
Але якщо огорне темінь, й сум
До болю душу сумнівами змучить,
Запам’ятай – летіти, любий, – мусиш!
А сум…( нехай!), бо він на те і сум.
Я пригортаю Всесвіт до грудей.
Сіяй, твори, о Земле! Ти – прекрасна!
Бог навкруги, в тобі, мов сонце ясне.
Й тебе він пригортає до грудей.
Я захищаю білий світ краси
Любов’ю,
наче мама в колисковій,
Плекаю миті в мові калиновій
У ріднокраї честі і краси.
Переповняє радість всебуття.
Усе прекрасно – ти живеш в цій миті,
Яку й тобі судилося творити
Серцебиттям осяявши життя.
***
Негоже крила опускати,
Коли уже навчивсь літати!
Тікай, якщо стріляють в спину!
Життя одне – воно безцінне.
Минеться сором. Бийсь за себе!
Щоб полетіть – упасти треба!
***
Я шукала тебе
між планет і сузір’їв,
Пролітала крізь час,
в антисвіт заглядала,
І коли підсвідомо
в тюльпані впізнала,
Заридала, зраділа, – і…
квіткою стала…
Еліна Заржицька
Прокоментуєте?
