Жінками довго повнились вокзали —
Із дітьми до Європи виїжджали.
Не чули звісток дорогих з окопів…
Лиш спалених садиб ніс вітер попіл.
Когось на полі бою ждала згуба.
Комусь на пляжах вигріватись любо.
Податись мріють ще кокетки в мандри,
Бо відають, що їхня зброя — чари.
Кому яка лягла, на долю, карта…
Лиш виграшна — для України — варта!..
Прошу-молю у Бога Перемоги,
І сили Духу нам, де перелоги!
facebook.com
Прокоментуєте?
