Іван Багряний (1906–1963). Народжений для бою. Цю місію, загартований кількома совєтськими арештами, переслідуваннями, чужиною, він підтверджував щодня. Підтверджував і художніми творами (насамперед романами «Тигролови» й «Сад Гетсиманський»), і газетною публіцистикою, і працею «Чому я не хочу вертатись до СССР?» (1945), що врятувала життя тисячам українців, і в ролі головного редактора легендарного часопису «Українські вісті», і діяннями того еміграційного середовища борців за українську Україну, яке він виплекав своїм прикладом у різних країнах світу.
Таких особистостей нерясно в нашій історії. Бракує їх і нині. І. Багряний єдиний з письменників тієї хвилі української еміграції, чиї твори стали відомими іномовному читачеві. Невипадково ж навіть Голлівуд зацікавився його «Тигроловами».
1992 року Фундація імені І. Багряного (США), вшановуючи пам’ять одного з найвизначніших синів України, започаткувала премію його імені. Серед її лавреатів, зокрема, Іван Дзюба і Павло Гриценко, Микола Жулинський і Ліна Костенко, Володимир Базилевський і Михайло Слабошпицький… Попри різність талантів, усіх їх об’єднує чин, спрямований на захист і розвиток найдорожчого – української мови.
Так сталося і цьогоріч, управа Фундації ім. І. Багряного відзначила премією Світлану Короненко – поетесу, що яскраво увійшла в літературу, стала свого часу наймолодшою з прийнятих до Спілки письменників, авторку поетичної книжки «Містерії», одну з головних претендентів на Національну премію імені Тараса Шевченка. Вона створила сотні і сотні радіопередач на теми української культури. Світлана Короненко стала незмінним літописцем Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика, адже була не тільки прессекретарем Ліги українських меценатів, що проводить цей конкурс, а й фактично одним з його організаторів і координаторів. Водночас виконувала обов’язки заступника директора Українського радіо «Культура», опікуючись там україноцентричною тематикою, була ведучою багатьох програм, присвячених українській культурі. Журналістка Світлана Короненко має виразне національне обличчя, помітне в усіх важливих подіях українського життя, починаючи від Помаранчевої Революції й закінчуючи Революцією Гідності.
Маю честь від Управи Фундації ім. І. Багряного (США) вручити Вам, пані Світлано, диплом лавреатки. Відзначаючи Ваш літературний талант і активну громадянську позицію, вітаємо Вас!
Сергій Козак, представник Фундації ім. І. Багряного
