Світлій пам’яті життєлюба

0

Невблаганна смерть передчасно забирає кращих. Віктор Женченко назавжди перед моїми очима – взірець життєлюбства, невтомної енергії, творчої наснаги, щирої доброзичливості, непохитності в своїх переконаннях, синівської відданості справіку рідній Матері-Землі. Десь одночасно ми обоє зазнали непоправного удару долі: похоронили вірних, люблячих дружин. Переживали болючі втрати, підтримуючи один одного співчутливим словом.

Декаду української літератури і мистецтва в Узбекистані 1965 р. мені випало висвітлювати як кореспондентові РАТАУ-ТАРС. А солов’їний голос талановитого співака гучне мистецьке свято назавжди повернуло на чисті води, на ясні зорі. Відтоді його спів чули любителі прекрасного не лише повсюдно в Україні, а й далеко за її межами. На презентації в Національному музеї літератури мого видання 2020 р. «Володар Грому» Віктор Васильович привернув увагу присутніх до того, як первісні уявлення українських предків перегукуються з правічними осмисленнями довколишньої природи корінних пастухів оленів на берегах Берингового моря.     

Під час святкування тридцятилітнього ювілею тепер Національної спілки письменників України мене викликали на сцену одержати нагороду – іменний годинник від очільника Києва Віталія Кличка. З яким же хвилюванням і вдячністю колезі я почув найгучніші оплески від побратима.

Вічна пам’ять тобі, незабутній друже! Земля пухом і Царство Небесне. За прадавніми народними повір’ями, праведні душі возносяться в небо, щоб світити непогасними зірочками. Поки житиму, видивлятимуся в небесній високості свічечку від тебе.

Вадим Пепа

Фото Володимира Коскіна

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я