ТОРКНУТИСЯ ТАЄМНИЦІ: РЕЦЕНЗІЯ НА РОМАН ВОЛОДИМИРА ЄШКІЛЄВА «КАЇН»

0
290

Вона піднесла руки до Неба. Знала, що є продовжувачкою роду.

Була молодою, переповненою хтивою чуттєвістю тіла, світлом нестримної думки та тьмяним баченням глибин підземних. Обраною серед інших земних творінь, наближеною до Богів. Але залишалася людиною…

…і я відчув себе криптографом, який, відшукуючи у старовинних таблицях потрібні схеми, намагається зрозуміти пастки збудованих ритуалів, осягнути глибінь хитросплетінь авантюрників і політиків, відшукати кого в плині історичному більше: перших чи других? А може, їх порівну? Чи й узагалі: авантюрники і політикани — одне й те саме?

Новий роман Володимира Єшкілєва «Каїн» (Х.: Фоліо, 2020), другий із задуманої трилогії «Прокляті гетьмани», являє нам Павла Тетерю-Мошковського, гетьмана Війська Запорозького, голову козацької держави Правобережної України у 1663-1665 роках. За всіх позитивів та негативів головного очільника роману, він не є поодинокою фігурою, на якій зосереджено погляд автора.

Поруч люди, а відтак — вихори бажань, сонми задоволень, калейдоскопи інтриг. Шпигуни і куртизанки, циркові акторки і куртуазні патронеси — усі в пошуках кохання чи бодай безумної втіхи у будь-який доступний уяві спосіб.

Навколо вирує безмір пристрастей, точиться боротьба між Європою та Османською імперією за володіння світом; між духовними практиками — християнством та ісламом. Опліч із великими гравцями на планах історії виринає незрозумілий, загадковий, згаданий у розмовах сучасників як «сарматський» — край із назвою Україна.

І саме цим безмежним степам, порізаним притишеними плавнями та упокоєним прадавніми курганами, випадає честь козирної карти у довічних політичних протистояннях. А ще — народити світові продовжувача роду таємного, гнаного тисячоліттями дорогами темряви, але при тому могутнього, непорушного братства послідовників Каїна.

У безладі державотворення, у постійно-хижому маренні владою творилася століттями і формувалася до сьогодні наша країна. Будь-який вибір несе за собою наслідки — і не завжди радісні, омріяні чи бодай корисні.

Кожен гетьман разом із владною булавою спричиняється до кари за свої вчинки, за дії «за» і «проти» свого народу. У Павла Тетері був свій шанс залишитися в історії України. На скільки він його зумів використати, судити вже нам, що пройшли крізь плин часу.

Роман «Каїн» — крок у пізнанні минулого, довічної парадигми у розкритті нашого місця в історичному контексті. Так, ані у ХVII столітті, ні сьогодні ми не є головними у творенні стратегічних напрямків історії, але завжди залишаємося необхідними для загальної рівноваги.

Коли ж торкаємося речей потойбічних, то тут не знаходимо рівних, бо сутність давніх ритуалів закладена до нашого генетичного коду, а бажання їх пізнати — частина нашого буття. Знаємо, що земля, на якій живемо, повниться багатьма загадками; прийде час — і таїни відкриються. Для нас. І тоді…

А поки що — важливо просто прочитати роман «Каїн» про згірклу долю гетьмана Павла Тетері; роман, творений рукою та розумом Володимира Єшкілєва.

Сергій ГРАБАР

Джерело: umoloda.kyiv.ua.

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я