У Ірпені відбулась зустріч українського письменника, журналіста, громадського діяча, а зараз солдата Сергія Мартинюка з читачами. Літературний псевдонім автора — Світогор Лелеко. Він поділився цікавими історіями з особистого життя та творчого шляху і наголосив, наскільки важливо для кожного українця відстоювати своє право на свободу.
— Коли 24 лютого я пішов із мисливською зброєю обороняти рідний Ірпінь, я розумів, що не відступлю. Я буду гризти, убивати ворогів, але не віддам рідної землі. Тут живуть моя дружина, діти, друзі, як я, вибачте, штани носитиму, якщо просто складу зброю? За Батьківщину потрібно вбивати, а не вмирати, — зауважив прозаїк Сергій Мартинюк.
Привітати ювіляра прийшли його друзі, товариші по службі та міський голова Ірпеня Олександр Маркушин, який вручив почесну грамоту письменнику за особистий вклад в оборону Ірпеня.
Серед гостей була і давня шанувальниця Сергія Мартинюка етнолялькарка Тетяна Федорова з незрізаними квітами, що символізують стійкість та «міцне коріння» прозаїка.
— Пан Сергій наша зіронька, справжній патріот та могутній письменник. Його книжки та промови запалюють людей усіх вікових груп на самопожертву та відданість Батьківщині. Знаєте, я подарувала схожі квіти моїй подрузі, бо вони єдині вистояли з початку широкомасштабного вторгнення, нехай це буде символом незламності Сергія, — зазначила Тетяна Федорова.
Сергій Мартинюк прибічник думки про те, що війна в Україні триває вже 368 років, із моменту підписання Богданом Хмельницьким Переяславської угоди.
— Знаєте, намагання подобатись усім — це шлях в нікуди. Зараз потрібно поставити вирішальну крапку у війні, що триває майже чотири століття. Своїми книжками я хочу навчити молодь любити рідний край та показати, що без боротьби у нас немає майбутнього, — наголосив письменник.
Письменник планує видати спільну збірку віршів зі своїми друзями із Сил територіальної оборони ЗСУ, адже серед одномістян знайшлося маса талановитих. У розробці також фільм у комедійному жанрі про оборону Ірпеня, де письменник хоче з гумором показати тяжкі часи, коли люди попри всі труднощі не падали духом та знаходили сили на жарти.
— Сергій — це людина, яка першого ж дня прийшла зі своєю зброєю для оборони міста. Коли я думаю про нього, то головне слово, яке спадає на думку, — справжній. З ним би я точно пішов у розвідку, з ним я вже був під обстрілами, — розповів товариш по службі письменника Михайло із позивним «Тренер».
Прокоментуєте?
