У Національному музеї Тараса Шевченка завершується проєкт «Шевченко мовою міста»

0
336

Проєкт досліджує, як змінювався особистий досвід людини в місті у процесі урбанізації з ХІХ століття. Про це пише vechirniy.kyiv.ua.

З історії ми знаємо, що на теренах України довгий час домінували села, сільська культура, а більшість людей були кріпаками. Як ставався цей перехід із села до міста, що місто, зокрема Київ, давало людям, а що вимагало — про все це розповідається в експозиції.

«Ми говоримо про те, як міста, які є центрами економіки, розвитку, культури як магніти завжди притягували людей, особливо з 19 століття. Вони дають можливості, але й вимагають трансформації, — каже науковий співробітник музею Шевченка Олег Магдич. — Досвід людини, яка стає частиною міста в процесі урбанізації і індустріалізації, розглядаємо у двох аспектах: соціально-економічний та культурний. Головними героями виставки є Тарас Шевченко а також два вигадані персонажі, засновані на реальних прототипах, — Микола та Іван Ткачі».

Місто як соціально-економічний простір. Йдеться про людей, які потрапляють до міста у середині ХІХ століття і стають у ньому «своїми». У цей час мільйони людей із сіл із традиційним світоглядом переселяються у динамічний модерний міський простір, відкритий для нових технологій та ідей. Місто дає їм можливості, але вимагає відмовитися від звичного способу життя, самовдосконалюватися і розвиватися, щоб творити міську економіку і міський спосіб життя.

Київська економіка тих часів: основною галуззю було виробництво цукру, в губернії саме Київський завод (знаходився на місці теперішнього Рошену) — єдиний випускав цукор не пісок, а рафінад. І був акціонерним товариством. Оборот заводу на 1908 рік складав 8,5 млн рублів (95-95 мільйонів доларів). Серед інших важливих галузей економіки — цегляна та керамічна.

Досвід людей в місті. Звільнитися з кріпацтва селяни зазвичай могли через одноразовий викуп чи рекрутську службу в царській армії (15 років). Потрапляючи в місто, вони не могли працювати поліцейськими чи чиновниками, бо не мали відповідної освіти. Єдина можливість кар’єри — торгівля чи заводи. Так, один із героїв виставки Іван Ткач (реальний прототип — Іван Вавилов) із чорноробочого вантажника доріс до завідувача магазину, потім його співвласника і став мільйонером. Інвестував ув освіту дітей, його сини стали видатними вченими. Другий герой — Микола Ткач (прототип Єфім Черепанов, винахідник паровоза) пішов на цегельний завод чорноробочим, де став майстром та директором цегельного заводу.

Місто як простір культуриСаме культура творить сучасний міський простір – зв’язки між людьми, соціальні мережі за інтересами, нові сенси. Головним героєм цієї частини є Тарас Шевченко: в місті він отримує побутову свободу, професію та розширює коло спілкування. Місто дає йому розуміння культури, її сили і важливості не тільки для споживання та прийняття, але й для творення нових змістів, актуальних і сьогодні.
Цікаво, що для талановитих людей існували й інші способи звільнення з кріпацтва — це могли бути аукціони, і навіть кошти від уряду. У випадку Шевченка — кошти на його викуп збирали на лотереї.
На Шевченка вплинули всі міста, в яких він мешкав: Вільно познайомило з європейською культурою, Петербург дав професіоналізацію, навчання в Академії мистецтв, Київ — можливість працювати і долучитися до творення національної ідеї. Шевченко одним із перших починає створювати міську культуру українською мовою, вводить для міщан українську сільську тематику.

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я