Валентина Коваленко. «За війною – війна…»

0
116

…Російські окупанти продовжують примусово вивозити українців з тимчасово окупованих територій Донбасу до РФ, як свого часу робила нацистська Німеччина. Перед відправленням громадян України змушують пройти так звані фільтраційні табори… Лише після цього їх відправляють до економічно депресивних районів РФ, зокрема північних областей та острова Сахалін. Українці отримують документи, які забороняють виїзд з російських регіонів протягом двох років.
(З інтернет-видання ombudsman.gov.ua)
 
 
***
За війною – війна.
Знов москаль по степах лиховіє,
знов збунтована Русь
гонить генами гомін гінкий…
Знов збунтовану Русь
етапує в нові соловки
заколимлена в дріт,
визволителька мать-московІя.
 
Знов гулаги нові
й фільтраційні нові табори…
Та все ті ж воркути,
таганроги, бєлмори, норільськи…
Й не забуті «дєла» –
ті, що «вєчно храніть» – українські –
перечитують знов
феесбешні  нові шулери.
 
А мені в пам’ятку –
в три штихи, в три віки глибочать –
з Слобожані й Січі
моїх пращурів сиві втечі.
Визволителько-мать,
визволяла ти й їх з-під бича
із прарідних земель,
нам під сонцем справік наречених.
 
А мені в пам’ятку
мого прадіда дзвонів плач –
в несходимий сибір,
що сходив його навхрест зОлений.
А ще прадід лісник…
А ще прадід куркуль-сіяч…
А ще… мать твою так! –
Всі тобою оголені й голені!
 
А ще конюх мій дід.
А ще й батька – глевку сумУ.
Ти від мене й мене
визволяла в червоні сурми….
За війною – війна.
І твої ж – за тобою тюрми:
вже збунтована Русь
гонить гени гінкі на штурми –
визволяти тебе, мокша-мать,
у твою ж колиму!
 
Вишіптування
мокшанської бешихи з України
 
Бешихо, бешишнице,
навіяна, наслана,
надумана, нагадана,
 тут тобі не стояти,
жовтої кості не ламати,
нарожденної (ім’я)
не турбувати.
(із замовлянь моєї баби-знахарки Олександри Головченко)
 
Бешишнице, бешихо*,
Мокшанськеє лихо,
Наслане, навіяне,
По Вкраїні насіяне, –
Тут тобі зроду
Та й не буде сходу!
Тут тобі не стояти –
Вкраїнської кості не ламати,
Нашої землі не топтати!
 
Бешишнице, бешихо,
Мокшанськеє лихо,
З довгорукого роджене,
рюриками хрещене,
калитою занапащене
між глухоманями-хащами…
Іди туди, де колИхане –
на густі фінські очерета,
на криваві монгольські болота…
Тут тобі не стояти,
Нашої землі не топтати!
 
Бешишнице, бешихо,
мокшанськеє лихо,
Петром надумане,
Катериною нагадане –
Дурманами-ладанами
Нашу Русь обкурило,
обікрало! одурило!
Її ім’я зажмурИло!
Її нарід присмиряло:
Його мову витуряло,
Його віру видворяло,
Кріпачило, било,
Голодом морило,
московською отрутою
Чисту кров труїло.
 
 
А ми – доброго крою,
а ми – з сонцем у крові,
із руїн повставали,
живі рани бинтували,
*родовиком заживляли
й козацькими бунчуками
мокшу-нечисть проганяли –
наслану, навіяну
по Вкраїні насіяну:
Тут тобі зроду
та й не буде сходу!
Іди собі до біди –
та прОпадом пропади!
Тут тобі не стояти,
Нашої землі не топтати,
України-Руси не зламати!
 
*Бешиха – (в український мові відома як рожа – червона шкіра) вважається однією з найбільш небезпечних хвороб, яка в більшості викликається бактеріальною інфекцією та проявляється у вигляді ураження шкіри; може супроводжуватися гарячкою, а в разі відсутності лікування – привести до зараження крові.
 
*Родовик – багатолітня трав’яниста рослина, з довгими багаточисленними корінцями, які використовують, зокрема, у народній  медицині, як в’яжучий і кровоспинний засіб при кровотечах. Родовик символізує оберіг сили і мудрості поколінь, захист від наклепів, наговорів, брехливих уявлень про дійсність.

litgazeta.com.ua

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я