***
Тримаймо слово гостре, мов багнет!
Щоб цілило у саме серце ката.
Щоб наша мова – ніби кулемет
Орду московську змусила тікати
Геть з України! Кляті москалі –
В болото зі своїми личаками!
Хіба вам мало власної землі,
Що й Неньку-Русь шматуєте зубами?
Ще в горлі стане… Буде шана вам.
Ще кине тричі кожен вам на груди.
А ми збудуємо тут свій величний храм,
Де супостата і врага уже не буде!
***
Хоча й у нас єдиний Бог –
Триклятий ти, москалю, бо
Як завше, у тяжку хвилину
Терзав на шмаття Україну.
І марне слово: друже, брате,
Бо супостата не вблагати.
Він все-одно на ласе лізе.
Лише розпеченим залізом
Його можливо зупинити
В його Московії немитій!
***
Колись тут гриміла Велика війна.
Прожито й забуто багато.
Тепер свій на сході оскал сатана
Показує нашим солдатам.
Гарячими стали вкраїнські степи.
Зловісно горять терикони.
Здавалось так легко спалити мости…
Чому ж кровоточать ікони?
Зітхаючи міна чорнозем гризе.
За лічені метри – окопи.
У груди, у серце – кривавим ножем
Тоді, коли гинуть «укропи»!
А зорі – у небі! Не зорі – вогні.
Гармати, немов телескопи?
Воскресне Вкраїна у дивній війні,
Коли переможуть «укропи».
Прокляті (акровірш)
Пекло чекає на вас.
Росіє, готуй домовини.
Орків жене Донбас,
Косить із «Джевелінів».
Ляжете у полях.
Явна усім засторога!
Тут посилають нах…
І саме туди вам дорога.
м.Черкаси
litgazeta.com.ua
Прокоментуєте?
