* * *
Поливав петунії і флокси.
Цілий день у небі літаки
так шугали, нібито наосліп.
Може, то учились новачки.
Хоч відволікає гуркотнява,
знову зосереджує фейсбук.
І не на чиїйсь дешевій славі,
а на тім, що хтось позбувся мук
і пішов у засвіти раптово.
Звиклося, що не один пішов.
Залишив про себе добре слово,
поки час не все перемолов…
28 липня 2022
ПАМ’ЯТІ ВАСИЛЯ ВОРОНОВИЧА
Життя було в нас ілюзорне.
Його наповнювала гра.
Стояли твердо біле й чорне,
неначе береги Дніпра.
В той рік далекий сорок сьомий
вагітну матінку твою
вели кацапи безсоромні
до тих, що згинули в бою.
Біля сільради трупи, трупи.
Один із них – то мамин брат.
Вона зціпила міцно губи.
«Нє узнайошь ?» — питає кат.
Вона таке змовчала мужньо
і ледь втамовувала крик.
Її обличчя, все натужне,
немов просканував калмик.
Тоді минулося те лихо.
І появився ти на світ.
Були в житті всілякі віхи
вздовж пережитих довгих літ.
І станеться таке – згадають
тобі родинну тайну ту.
Що зробиш? Є такі, що знають
про тебе все і там, і тут.
І дивуватися даремно.
Такий був шлях життєвий твій.
Бо ми, народжені в системі,
були заручниками в ній.
30 липня 2022
Прокоментуєте?
