Філологічне
Чи можемо казати – на війноньку
пішов наш брат або пішов наш син?
Пішли також чиїсь відважні доньки.
І не пішов із тисячі один.
Чи можемо отой ласкавий суфікс
втуляти поміж буквами «війни»?
Не та вона. У ній жорстока сутність
до українців. Боже борони!
Яка тут, прости Господи, війнонька,
Якщо триває справжній геноцид?
І в слово це не втулиш –енька, -онька,
як і до визначень окупаційних гнид.
Собача балада
Тебе, мій друже, ми взяли
з притулку для собак.
І необізнані були
поводитися як
з тобою протягом доби.
Навчилися. Й ти звик.
І десь на рівні ворожби
для нас минув цей рік.
Його завершила, на жаль,
жахлива новина.
Протнула душу, мов кинджал,
та несподівана війна.
Того ніяк на осягти.
Немов ракетний то удар —
прийшли із півночі кати
і влаштували Бабин Яр
твоїм друзякам, друже мій.
Нікого з них уже нема.
Й понісся смерті буревій
в степи південні крадькома.
І смутно місяць загляда
в твій дім колишній, друже мій.
Там тихо так. Немов вода
спинила раптом свій прибій…
Прокоментуєте?
