Вальс випускний біля школи в суцільних руїнах.
Вибито вікна і двері. І знесено дах.
Перед дівчатами хлопці стають на коліна.
Сукні барвисті мигтять у батьківських сльоза́х.
Пережилась окупація тут свого часу.
Смуток і біль панували в дитячих очах.
Це потривало недовго, аж поки завчасу
німець пішов. І у дверях залишив ключа.
Спогади ці випливають між ритмами вальсу.
Може, вони недоречні. І все-таки. Все ж
вже не звучить чужанина нав’язливим фарсом.
Тим, що не мав, і, здавалось, не матиме меж…
8 червня 2022
Прокоментуєте?
