БЕЗЦІННА МИТЬ
Тож похвалімо ППО.
Воно для Києва спасіння.
Ракета впала у Дніпро.
І тільки хвиля білопінна
її злизала язиком.
Було страхіття – і немає.
І хлопці б’ються напролом,
і точно в цілі Z влучають.
Ми перетерпимо усе.
Жахливі вибухи й ревіння.
І вдячні тим, хто нам несе
оту безцінну мить спасіння.
23 березня 2022
ПЕС НА КОНІ
( За мотивом однойменного оповідання Івана Чумака)
У селі — ні душі. У руїнах хати.
І немає ніде людини.
Тільки можна зустріти, можна знайти
одного коня-шкапину.
Біля нього ще пес.
Кінь нагнувся — сідай !
І сидить на спині вороного
пес господарський. Пес,
що не гавкає — дай !
Бо нема йому гавкнуть на кого.
Така пустка в селі.
Тож немає села.
— Де ви, людоньки ? —
кличуть тварини. —
Може, вас розвести, та з якого зела ?
Із якої такої зернини ?
Вас немає отут.
Ви десь скупчились там.
Долинає сюди стрілянина.
І чого ще забракло у просторі вам,
Що вбиває людину людина ?
Не збагнути цього в обгорілих степах
ні комашці, ані павучкові.
Заблудився в димах, весь обпалений,
птах
і втікає від запаху крові.
І сидить на коні насторожений пес.
Може, хтось їх здалека побачить.
Кінь забув уже, як виглядає овес,
остогидло Рябкові життя це собаче.
І вібрують у просторі звуки німі.
— Де ви, люди ? — Благають.-
Озвіться !
Як нам тяжко отут.
Ми самі. Ми самі.
Ніде нам.
Ніде нам
притулиться…
2015
Прокоментуєте?
