* * *
Чи зможеш заховатись від війни,
заходячи у трави й бур’яни,
а надовкола неймовірна тиша?
Шовковиця росте собі сама.
Зриваєш ягоди руками обома,
і кожна у долонях ніби дише.
А в іншому селі неподалік
востаннє проїжджає чоловік,
і люди зустрічають на колінах.
Такий ще молодий. Його везуть.
І перед ним дощем омита путь.
То плаче небо. Плаче Україна.
Тож зовсім не сховатись від війни.
Вона з клеймом проклятої вини,
яка у тім лише, що ми вкраїнці.
І знищується знов за плоттю плоть.
Чи відає, чи бачить це Господь?
А особливо тих, хто на колінцях…
13 липня 2022
Прокоментуєте?
