У моєму під’їзді помер чоловік.
Його мучила довго хвороба.
Був айтішником. І вкоротив йому вік
той, хто кидає всіх узвичаєним робом.
І незвично тепер у мундирі сидіть.
На руках – теж незвичні кайданки.
І презирства до нього сфокусована мить,
що підсилена грою оксанки.
Кажуть, кинув сусіда мого на мільйон.
Той помер від гіркої розпуки.
Застогнали карпатські ліси в унісон,
розсипаючи болю й ненависті звуки…
Прокоментуєте?
