***
І знову богохульствує орда.
«Христос Воскрес» малює на снарядах.
Не зна, що Божа сила поверта
«Воістину Воскрес» зі свого саду.
Розгублені апостоли й жінки –
Те дійство уявляємо щороку.
Освячуємо з острахом паски
Й нена̀видимо одностайно орків,
що нам вітання з написами шлють.
Та через мить почується їх стогін,
лихе матюччя і безсила лють,
і проклинання істинного Бога.
***
І молишся за воїнів щоранку,
йдучи крізь дощ і запахи весни.
І потураєш псові в забаганках,
мандруючи мікрорайоном з ним.
На хідниках озброєні попарно
Йдуть хлопці. Патрулюють. Стережуть.
І відчуття, що все воно не марно,
що є у цім глибинна давня суть,
яка дійшла від П’ятниці Страсної,
коли була відмова від Христа.
Але відмови не було від воєн,
яких чекала справедлива мста…
Прокоментуєте?
