«Енелятко» чи енелятко, вже чи уже, гаджети чи ґаджети, кома чи тире? В етері радіо «Культура» ведуча Олена Гусейнова та докторка філологічних наук Лариса Масенко розбирали XX Всеукраїнський радіодиктант національної єдності-2020, який створив письменник і видавець Іван Малкович, – повідомляє «Українське радіо».
Програма: Пряма мова. Ведучі: Олена Гусейнова
Як виникла ідея Радіодиктанту
Починався він у 2000-му році. Відома журналістка та дитяча письменниця Леся Воронина мені розповідала, коли вона була в Польщі, то там почула як проводять радіодиктант з польської мови. Після повернення в Україну, вона звернулась до керівництва радіо «Культура» з пропозицією запровадити такий захід і в нас. І, як на мене, це видався дуже вдалий проєкт. І він щороку набуває все більшої популярності. Що важливо, він об’єднує не лише українців всередині України, а й за її межами. Наскільки я знаю, цього року на всіх континентах писали диктант, навіть в Антарктиді.
Про цьогорічний текст Івана Малковича
Про цьогорічний диктант я би сказала, що він середньої важкості щодо орфограм, пунктуації, написання складних випадків написання слів. А от змістовно, він мені дуже сподобався. Мені здається, що Іван Малкович не може написати щось недосконале. Я дуже люблю його поезію, зокрема, звернення до дитини берегти мову і берегти «Свічечку букви «Ї» (так називається одна з поезій Малковича – ред.), яка це чудова знахідка. І він багато робить як видавець для престижу мови, для зацікавлення, причому, саме молодшого покоління. І зараз виховую онуку і купую їй книжки видавництва Малковича «Абабагаламага». Там кожна книжка, це – шедевр і в змістовому плані, і в художньому оформленні. І, коли дитина бере таку книжку до рук, її одразу цікавить читання. І мені деякі мами казали, що дитина не хотіла ніяк читати, а коли їй купували книжку, видану Малковичем, то дитина одразу починала розглядати малюнки і читати. Самі його твори для дітей – якісь «теплі». Наприклад, я читаю онучці «Мед для мами» – миле оповідання про почуття любові дитини до мами, коли дитина готова зробити все. І у цьому тексті (радіодиктанту – ред.), я чула, що дехто критикує, чому тут Гаррі Поттер, Джоан Ролінґ, то відповім, що цей текст спрямований у майбутнє. Він написаний у контексті світової культури, адже твір «Гаррі Поттер» зробив революцію саме щодо читання. Молоде покоління вже занурювалось в ґаджети і не звертало уваги на книжки, переставало читати. І саме «Гаррі Поттер», який вийшов мільйонними тиражами, їх зацікавив і повернув до читання. І видавництво Малковича видало прекрасний український переклад цього твору.
Оцінка читання Римми Зюбіної
Пані Римму готувала людина з факультету «Журналістика» Київського національного університету ім. Шевченка. Римма – відома акторка, вона сама писала, що готувалась до цього диктанту. Вона готувалась все життя, адже акторів учать артикуляції, фонетиці. І мене дивує зауваження, що вона «ковтала» закінчення, я такого не помічала. Диктант було прочитано дуже добре – з відповідними паузами, інтонацією.
Чому в тексті не згадувалась Україна
Мені якраз текст і сподобався тим, що він сучасний. Тут був і Ілон Маск, і ґаджети. Річ в тім, що весь радянський період був спрямований на те, щоб виштовхати українську мову і культуру, зробити їх «сільськими», щоб їх не допустити в міста, особливо в великі міста. Міста активно зросійщувались. І, на жаль, цей стереотип досі впливовий. І ось чому цей текст Малковича важливий. Він показує, що українська мова – сучасна і може висловити всі найсучасніші проблеми й інновації. І я вважаю, що цей текст набагато важливіший, ніж уся патетика про «рідну неньку Україну».
САМОПЕРЕВІРКА ДИКТАНТУ: Текст XX Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності-2020
Про новотвір «енелятко»
Речення з диктанту: Однак деякі науковці стверджують, що коли люди нарешті зможуть зачати й народити в космічних умовах нове життя, то таке людське дитя буде схоже радше на знайомий кінематографічний образ «енелятка» — з великою головою, очима на пів обличчя, слабкими м’язами.
«Енелятко»– дуже вдале слово. Так, воно не для всіх відоме і не для всіх звичне. І тут цікаві коментарі є. Один чоловік російською питав: «А что это за зверь?» Одна вчителька вважала, що це – від Енея. Насправді це слово походить від НЛО. Тут вжив Іван Малкович як дитя народжене НЛО. Пам’ятаєте, у 90-х роках «Брати Гадюкіни» співали: «Що то було? Мабуть, НЛО». Слово «енелятко» дуже мило звучить, ця наша зменшена форма – типова риса української мови. Здається, в редакції домовились, що, якщо воно не буде в лапках, то це не буде вважатися помилкою. Інші написання будуть вважатися помилкою. Все-таки слово досить відоме, воно присутнє в «Абетці» Івана Малковича. І те, що це від НЛО, треба було принаймні вловити.
Про правила милозвучності
Речення з диктанту: І ось, напевно, вже аж тоді й запанує ера електронної книжки.
Мовознавець Олександр Авраменко зробив зауваження до тексту, що треба було писати не «вже», а «уже» за правилами милозвучності. Мені здається, що наше правило на чергування «у» і «в», коли запровадили, що після голосної треба «в» тільки вживати, а після приголосної «у», так само на початку речення треба вживати лише «у», це є те, що називають «надмірним нормалізаторством». Висміяв це правило наш відомий мовознавець Костянтин Тищенко у підручнику «Основи мовознавства». Він зазначив, що не треба завжди так категорично впроваджувати це правило. Ми ж не будемо переписувати Шевченка «Все йде, все минає…», бо за правилом виходить: «Усе йде, усе минає…». Або, наприклад, пісня: «Всюди буйно квітне черемшина…» Це «правило милозвучності» дуже часто порушує милозвучність, і на це теж треба зважати.
Про слово «ґаджети»
Речення з диктанту: Це він підсунув нам ґаджети, щоб ми змогли колись забрати з собою на інші планети свої улюблені книжки, музику, фотографії, картини, — бо як інакше вдалося б це зробити?
Це – друге зауваження Олександра Авраменка. І тут треба робити зауваження мовознавцям, людям, які приймають рішення щодо змін в правопису. На сьогодні це слово запозичене, іншомовне, але воно не узаконене. У нас написання літери «ґ» не узаконене в загальних словах. І це великий недолік. У 90-х роках вже намагались: є навіть такий довідник про літеру «ґ» і «г», про проривне і фрикативне. «Просвіта» видала невеликий словничок Олександра Пономарева. На жаль, навіть в проєкті змін до правопису Василя Німчука обмежились тим, що ввели літеру «ґ» тільки у власні назви, але оминули загальні слова. А, оскільки, багато людей ці іншомовні слова вживають через англійську, вони вживають їх із «ґ». Візьмімо, наприклад, слово «гугл», його краще вживати з «ґ». Можливо, цей диктант примусть мовознавців замислитись над тим, що час впроваджувати «ґ» і в загальних словах. До речі, в деяких творах автори вживають «ґ», і тут виходить різнобіжність.
Про пунктуацію в тексті
Речення з диктанту: Це він підсунув нам ґаджети, щоб ми змогли колись забрати з собою на інші планети свої улюблені книжки, музику, фотографії, картини, — бо як інакше вдалося б це зробити?
Лариса Масенко: Були питання до тире в останньому реченні другого абзацу. Це так зване інтонаційне тире, тут і – кома, і – тире. В чому і складність наукова, бо тут закінчується підрядне речення. А тире, воно вживається тут для увиразнення, а часто – для протиставлення. Тут увиразнюється протиставлення: І щодо інтонаційного тире, я раджу «Пунктуаційний словник-довідник» Зіновія Терлака. Він дуже зручний для користування. Там на опцію «тире» можна прочитати всі правила. Ось він наводить приклад з Шевченка:
Мій боже милий,
Даруй словам святую силу —
Людськеє серце пробивать…
Оце теж інтонаційне увиразнення. Тут саме такий треба розділовий знак. Моя одна колега каже, що у неї теж виникло тут питання. Щодо закидів про те, що інтонаційне тире не вивчають в школі, це – справді складний випадок. Але в редакції не будуть вважати це помилкою. Кома має бути обов’язково, якщо не буде тире, то це не буде помилкою.
Ілюстрація: пресслужби Суспільного
