В урочистій атмосфері відбулася творча зустріч запорізьких письменників, членів НСПУ Тетяни Осінь, Лорини Тесленко й Пилипа Юрика з учнями 9-А класу (класний керівник Світлана Романцова) Запорізької загальноосвітньої школи №51 І-ІІІ ступенів. У заході, присвяченому 207-й річниці від дня народження Тараса Шевченка та Всесвітнього дня письменника, що відзначали напередодні, узяла участь директорка школи Оксана Балдук, а також бібліотекарка Світлана Погоріла. Письменники читали свої вірші, розповідали про нові видання.
Під час зустрічі зі школярами письменники читали свої твори, зокрема й із нових збірок: Лорина Тесленко – зі збірки «І дивиться душа на білий світ…», Тетяна Осінь – із поетичної збірки «Рахманне передмістя».
Ушановуючи Тараса Шевченка, письменниця Лорина Тесленко розповіла про Шевченкову грушу, що на запорізькій Набережній Дніпра, а також про вірші, присвячені цьому пам’ятному дереву: свій, Віри Коваль і Валентини Хлопкової.
Під час перебування протягом двох тижнів у Запорозькому краї у серпні 1843 року Тарас Шевченко зупинявся у тодішньому селі Вознесенівка в родині Булатів. Він відпочивав і навіть ночував під цим могутнім деревом, що росло на подвір’ї.
Тетяна Осінь прочитала твір із першої своєї збірочки «Таврійський степ», а ще поезії про кохання та колискові.
Школярі, які прийшли на зустріч із письменниками, виявили неабияке зацікавлення до творчої праці. Запитували, звідки письменники черпають натхнення, із чого починати писати роман, які поради могли б дати тим, хто хоче займатися письменництвом, твори яких письменників для майстрів слова стали найулюбленішими.
Пилип Юрик спочатку прочитав ліричну поезію «Мамин хліб», відтак – твір громадянського звучання «Кінь Сагайдачного», співзвучний із нинішнім часом, і розповів, що під час виступів перед українськими захисниками на передовій і в госпіталі завжди його виконує.
Багато запитань учні поставили Пилипу Юрику. Зокрема, чи були в нього колись проблеми з публікацією гумору й сатири через цензуру. На що він відповів, що в часи до Незалежності України письменники навчилися самоцензурі: самі визначали, що пройде, а що ні.
Завершилася зустріч теплими словами директорки школи Оксани Балдук:
– Якщо душа болить і серце плаче, то тільки поезія може нас урятувати.
Віра СЕРЕДА, членкиня НСЖУ, Запоріжжя
Прокоментуєте?
