Уперше з початку війни очно відбулося засідання Кіровоградського обласного літературного об’єднання «Степ» ім. Віктора Погрібного у затишному залі Кіровоградської обласної наукової бібліотеки ім. Д. Чижевського.
«Степівчани» представили свої доробки за останні місяці. Тема у всіх одна: Україна в полум’ї війни.
Як роздерта артерія,
Сходить кров’ю земля.
І конає імперія
В українських полях.
Ночі, криком розкраяні,
Жахом сповнені дні –
Та імперської слави
Не зосталось й на дні…
(Олена Трибуцька)
У кожного своя зброя: Слово може бути потужною зброєю і наближати перемогу. Якщо брехня російського зомбоящика має такий вплив на населення єрефії, то яку ж силу може мати правдиве емоційне Слово письменників! Не можна недооцінювати художнє Слово, тож треба використовувати його енергетику і вплив.
За останні місяці літоб’єднання підготувало до десяти літературних сторінок в обласних ЗМІ. Ці твори – майже готовий рукопис альманаху, повноцінна книжка обсягом до 150 сторінок: поезія і проза, але, що найважливіше нині, – це літопис подій березня-липня 2022 року.
З початку війни «степівчани» активно друкувалися в електронному варіанті «Української літературної газети»; їхні твори увійшли до збірки «Поезія без укриття», яку підготувала група письменників з усієї країни за ініціативи голови Кіровоградської обласної організації НСПУ Надії Гармазій.
Художнє Слово здатне кількома реченнями передати огром інформації, емоційний стан, бути переконливішим, ніж сотні сторінок викладення фактів. Йому віриш на рівні відчуття:
…дитина мертва плаче уночі
ніхто не чує мертвого плачі
гойда дитину мати між могил
спи спи дитя бо ми з тобою пил
вогонь тебе уже не обпече
тому схилися на моє плече
тобі страшні вже не насняться сни
бо ми померли в перші дні весни…
(Назарій Назарів)
***
Вальс на фоні руїни школи…
Нас учили, що – ні, ніколи!..
Тільки іншу науку знали,
хто здійснили страшну навалу.
Б’ють по школах і б’ють по храмах
люті орки, новітні хами.
Захлинається мордор з люті,
бо не звірі вони й не люди.
Тож нікчемне гарматне м’ясо
нищить школи і нищить класи,
нищить юність і нищить свято.
Ми нескорені, нас багато!
Дочекаємось перемоги –
ляжуть орки в полях розлогих!
Храми й школи ще відбудуєм,
вальс на святі дітей станцюєм.
А поки що – до зброї, люди.
Лютий ворог пре звідусюди.
На «три чверті» – по три набої –
луплять дактилем, хто засвоїв,
що «ніколи» казати рано,
поки ниє ще свіжа рана.
За розстріляну юність нашу
кулемет в ритмі вальсу пляше…
(Олександр Архангельський)
***
Сирена розкраює світ на «до» та «після»…
А ми й не знали, що були щасливі…
Біжить мати з дитиною на руках,
А у дитини в руках лялька…
Діти будують бомбосховище:
Ось ці цеглини – дах, а це – вхід.
Але ведмедик не вміщується…
Ряст у лісі, блакитному від пролісок
І жовтому від калюжниць.
І на цьому розмаїтті
Відірвана нога у новенькому берці…
Бузок вибухнув бруньками,
Але віти ще не можуть приховати
Розбитий танк з літерою «Z»…
Боже, збережи моє нікчемне життя –
Не для любові, не для щастя.
Я хочу побачити, як проростуть зуби дракона,
Посіяні на одній шостій світу,
Як новітній Язон у жовто-блакитному хітоні
Шпурне камінь у саму гущу натовпу…
Життя поділене
На «до» і «після»…
Над моєю країною лунає сирена
На ноті «соль-дієз»…
(Ольга Полевіна)
Два номери альманаху «Степ» 2022 р. були готові до друку ще у січні, але ми вирішили відкласти його до мирних часів – не на часі… Вважаємо, що антивоєнна поезія і проза важливіше.
Сподіваємося, що знайдемо можливість донести їх до читача.
У рукописі майбутньої книжки – до десяти авторів, і твори кожен день надходять, тож робота триває. Редакційна рада пропонує назву «Смертельний соль-дієз».
Сподіваємося, що майбутня книжка стане ще однією цеглинкою нашої Перемоги.
Ольга Полевіна
Прокоментуєте?
