…Ще донедавна діти могли прочитати про війну хіба що в книжках, а нині вони переживають бойові дії як безпосередні учасники.
За цей час діти подорослішали, і це відбилось у їхніх очах.
Мені довелось зустрітися з біженцями з Херсону і Гуляйгородка поблизу Південноукраїнська. Читала їм оповідання, казки. Розмовляла про війну…
Співпереживала їхній біді, бо у рідному селі не вціліло жодної хати родин Анохіних, Тарнавських, Майстерюків та інших. По селу їздили ворожі танки, стріляли, літаки, що літали над головами, скидали бомби. Орки знущалися з мирного населення.
Дітей удалося вивезти подалі від обстрілів, вибухів.
Особливо запав у душу хлопчик Андрій, який допитувався, коли закінчиться війна. І що я мала йому сказати? Самій це питання давно муляє і важко на нього відповісти навіть собі.
Хочеться переможного миру вже сьогодні.
Віра Марущак, голова МОО НСПУ
Прокоментуєте?
