Так називаєтьмя новий роман Дмитра Долматова
– Пане Дмитре, дуже приємно знову зустрітися з Вами і з Вашим новим твором! Розкажіть, будь ласка, що саме чекає читача на його сторінках?
– «Вітер» є другим романом в жанрі низького – я б навіть сказав, «наднизького» – епічного фентезі, події якого розгортаються в Світі Небесного Трону невдовзі після завершення пригод «Землі Порожнього Небосхилу». Сеттінг і лор цього світу є моїм авторським витвором, що поєднує технології приблизно золотого віку вітрильників Землі з агностичною релігією та деякими принциповими відмінностями у фізиці всесвіту. Три великі континенти та розлогий Архіпелаг все глибше занурюються у вир політичних інтриг та маніпуляцій, і відлуння тамтешніх перипетій долітає навіть до щойно відкритих Невідомих Земель на далекому заході. Начебто нізвідки вигулькують все нові й нові єретичні секти – а також незвичні толки офіційної віри, небезпечно близькі чи то до єресі, чи то до суто світських імітацій релігії. Буремний чужинський Схід, що завжди був радше екзотичним напівміфом з-поза великого Вулкану, стає підозріло впливовим у різноманітних сферах життя фідельних земель, і далеко не всі його прояви можна пояснити банальним підкупом жадібних можновладців. Інквізиція та Орден неспокусошлюбних лицарів рискають світом у боротьбі з ворогами Віри та свободи людської волі, але найрозумніші представники обох установ все частіше запитують себе – чи не носять вони воду решетом, і чи не маніпулює хтось зловісний їх священною місією? І на тлі всього цього – окремі людські долі, значні і не дуже, то піддаються плину великих подій – а то і самі визначають, куди тим подіям плинути далі…
– Словом, все як і у першому романі – багатогранно, розлого, заплутано і неймовірно цікаво! А що змінилося у порівнянні з дебютним твором і що залишилося?
– Загальний стиль світу, звичайно, залишився той же самий, але в той же час помітно еволюціонував. Якщо в «Землі» в першу чергу йшлося про окреслення абрису всесвіту і, так би мовити, розстановку твердих форм по їхнім місцям– то у «Вітрі» акцент зміщено на висвітлення взаємодій між структурами, себто на більш гнучкі і плинні елементи загальної картини. Також трохи – майже непомітно, але разом з тим критично – потемніло тло усіх подій. І це відбивається на поведінці більшості героїв. Що поробиш – світ дорослішає, і те саме відбувається з його мешканцями.
— До речі, а що з героями? Чи зустрінемося ми знову зі своїми улюбленцями з першої книги, або історію будуть вести далі нові персонажі? Адже багатьом читачам запам’яталися ваші складні та неоднозначні постаті.
– Ну, кидати напризволяще своїх героїв у ситуації, коли їхні особисті історії настільки далекі від завершення – було б безвідповідально, жорстоко і просто неправильно. В той же час я намагаюся не перетворювати сагу на герметичне камерне шоу, де всі ролі раз і назвжди розподілені між жменькою акторів. Тому, хоча більшість старих знайомих (переживших події «Землі», звичайно) і залишиться з нами – до них додасться немалий гурт новачків зі своїми таємницями, цілями і проблемами. Проте не варто турбуватися: пройдисвіт Кінджі все так же буде перетворювати все навколо себе в хаос, відважні Меркандаль та Іррідана – рука об руку вести Орден в туманне майбутнє, горопашний дипломат Пандіньяно попри власну волю втрапляти в халепу за халепою, а розумниця Вільнер – розв’язувати все складніші загадки всесвіту, білатських змов і власного життєвого шляху.
– Фанатам «Землі», звичайно, буде неймовірно приємно це почути. А наскільки важко буде розібратися з хитросплетіннями сюжету і розмаїттям постатей тому, для кого «Вітер» став першою книгою циклу?
– Звичайно ж, знайомство з сагою краще починати з початку, себто з «Землі Порожнього Небосхилу». Але я розумію тих, для кого на заваді може стати мова видання першого роману, і з огляду на це намагався зробити умовний поріг входу саме через «Вітер» не надто високим. Крім того, мушу з радістю повідомити, що у найближчий час нами з видавництвом запланована публікація українського перекладу «Землі» в онлайн-форматі, і таким чином історія саги стане доступною рідною мовою цілком та повністю.
– Одною з візитних карток вашого фентезі була нетрадиційна роль божеств і пов’язаної з ними магії у Світі Небесного Трону.З одного боку, вплив надприродних сутностей був настільки малопомітним, що навіть поточна доктрина Віри заперечувала їх існування – аж до інквізиторів, яким за професією випадало б знати істину щодо нетварного зла! З іншого – кожна зустріч з адептами Бога-Леопарда, Штормлордів чи Агнея Демодана наповнюла серце героїв (і читачів) крижаним жахом. Як-то буде з лихими богами і їх посіпаками у другій частині?
– Потойбічне лихо і боротьба з ним була, є і буде одним з трьох головних стовпів сюжету саги, нарівні з політикою та пригодами. Але якщо раніше це були, говорячи мовою однієї з моїх улюблених відеоігор, «перші м’які дотики Зла», то в другому і особливо наступних романах циклу ролі особистісних божеств будуть розкриватися повніше, а їх втручання у людський світ стане наполегливішим і більш прямим. А ще уважний читач помітить, що хоча всі божества Світу Небесного Трону – лихі, кожне з них лихе по-своєму. І не завжди вовк, що з’їв твого ворога, може вважатися твоїм другом.
– Цікаво б почути, а чому взагалі всі божественні сутності Вашого світу ворожі до людської волі? Це іманентна даність темного фентезі? І от, як питав у своїй повісті Рей Бредбері, «навіщо Сатані душі грішників – що він з ними робити-то буде»?
– Можливо, це пролунає дещо дивно для жанру фентезі… але дофідельні божества Світу Небесного Трону це не персоніфіковані первородні сили Хаосу чи породження лихих емоцій і дій смертних, а результат небіологічної еволюції. Яка стала можлива в цьому всесвіті завдяки отим самим відхиленням від реальної фізики, про які ми згадували на початку розмови. І душі людей у посмерті Богу-Леопарду чи Всеязикій Володарці потрібні зовсім не для садистських розваг чи класичної міфопеї. Більше, на жаль, зараз сказати не можу – це буде надто значним спойлером. Додам лише, що доктрина про відсутність богів з’явилася не на пустому місці. В різні епохи можливості потойбічних істот впливати на тварний світ дуже, дуже сильно різнилися. А от щоб дізнатися – чому зараз вони знову тягнуть загрібущі кінцівки до людських справ, життів та душ, треба читати сагу далі…
– Із задоволенням! Ми ж вірно зрозуміли: «Вітер з Темряви» не остання частина циклу?
– Абсолютно вірно! Сага Світу Небесного Трону поки що далека від фіналу. Наразі ми лише перетнули екватор історії – бо цикл з самого початку був мною запланований як тетралогія.
– Це просто чудова новина – бо обіцяє нам ще багато-багато часу разом з Вашими незабутніми героями. Дякуємо за новий твір, і бажаємо подальших творчіх успіхів!
– Велике спасибі за добрі слова – і приємного всім читання!
Інтерв’ю пресслужби видавництва
«Саміт-книга»
