***
Гаряче літо дихає в траву,
В дорогу биту, стоптану на камінь
Людьми, громами, війнами, віками —
Вже пройдену, але іще живу.
Минає літо в пахощах роси,
Та ще бджола над квіткою літає…
І в тиші вічній, вільній і безкраїй,
Чиїсь небесні чути голоси…
***
У кухлику липневий мед,
Бджола на вусі – та не вкусить,
Бо теплий затишок у вусах,
Що потім? Знаю наперед –
На пасіку прийде ведмідь
Веселий пасічник в неділю
Ще меду в кухлики наділить –
Оце і маємо обід…
Та й підемо… Ведмідь у ліс,
А я собі гайну у місто,
І бджоли – сонячне намисто…
Й дороги пройдені наскрізь,
Згадаємо серед зими…
Ведмідь, прокинувшись зітхає,
І я не сплю – бо вже світає,
Трамвайні ранішні громи
Подолом котяться. Снігами
І небо й землю замело…
І небо бомбами гуло,
І пахло давніми медами…
СЕРЕДИНА ЛІТА
Середина літа, середина
І душа радіє, як дитина,
І душа, мов дівчинка співає,
Ніби горя на землі немає…
І нечутно дихає годинник,
І стоїть край всесвіту людина
І у неба тихо щось питає
А над нею бомба пролітає…
***
Огненне літо… Хто, коли не ми,
Здіймемось в небо сильними крильми,
Людську подобу зміним на пташину.
Залишимо людські лиш імена,
І сила нас підійме неземна
Над простором одвічним і вершинним.
Огненне літо… Хто ж, коли не ми,
Знов на землі постанемо людьми,
Впізнаємо себе й згадаєм потім –
Давно — давно ми птицями були,
І як нестримно ми літать могли,
І як співали крила у польоті…
***
Далеко десь… Де ще живуть дива,
Де ти живеш, найкраща в цілім світі,
Де згадки всі в прадавнішньому світлі…
І ти у ньому згадкою зігріта,
Вглядаєшся як в середині літа,
Знов скошена травинка ожива…
***
Сади притихли, а цвіли ще вчора,
В далекім світлі сполоху нічного
На крилах ще не баченої птиці
Ніколи і ніким в моїй столиці…
О, звідки ж ти предивна прилетіла,
Небесно — біла і золотокрила,
Чия ж змогла уява опівнічна
Тебе зманити в прихистки столичні?
В росі, в дощах і у нічнім вогні
Наскрізним співом стрілась ти мені…
… І що ти в темнім оці принесла?
Чи дальні дні без чорного числа,
Чи під крилом давно не чутний спокій?
Чому ж мовчить твоє тривожне око?
Ілюстрація: Із серії « Квіти вечорові». Полотно. Олія. Гаптар.
Джерело: Володимир Гаптар
nspu.com.ua
Прокоментуєте?