26 травня в Камінній залі Будинку письменників відбувся вечір, приурочений до 35-річчя Чорнобильської трагедії

0

У рамках заходу відбулася презентація книги письменниці Людмили Житньої «Чорнобиль – очима жінок», присвяченої спогадам тих, кого не обійшло це велике горе, що має всесвітній масштаб.

Ведучим вечора був заслужений діяч мистецтв України, поет і перекладач Віктор Женченко.

Вечір розпочав голова НСПУ Михайло Сидоржевський. Він зазначив, що її книга «Чорнобиль – очима жінок» є великим документальним дослідженням, де зафіксована правда про жахливу Чорнобильську трагедію  тих, кого вже з нами, на жаль,  немає, і тих, хто живий.

Поетеса Ніна Шаварська прочитала вірші  «День пам’яті» і «Чорнобильські вдови», а також поділилася своїми щемливими спогадами, оскільки ця трагедія не обминула і її родину. Вона зазначила, що в книжці Людмили Житньої – 135 спогадів про жінок, постраждалих від Чорнобильської катастрофи, і серед них є особлива категорія жінок: вдова ліквідатора.

На заході виступила співачка і бандуристка Наталка Логощук. Вона майстерно виконала пісню «На Чорнобиль журавлі летіли» (слова Дмитра Павличка, музика Олександра Білаша).

Редактор книги, прозаїк Григорій Кримчук зазначив, що поява цього твору – це визначне явище і літературне, і суспільне, бо опрацьований обсяг матеріалу, з якого складається «Чорнобиль – очима жінок», із якого зітканий цей твір, – нагадує трагічне полотно людського життя, життя, зачепленого непоправним горем. Він зачитав уривок із книги.

Письменник Олександр Божко розповів про власний досвід цієї катастрофи, а також зауважив, яку титанічну роботу виконала письменниця, збираючи матеріали для видання. Він згадав про людей, які полишили свої домівки, про переселенців, які дуже тяжко переживали свій відрив од рідного середовища. У його словах був і біль, і гіркота за всіх тих, хто несамохіть колись став вимушеним вигнанцем і хто потім отримав, на превеликий жаль, мінімальний соціальний захист.

На вечорі виступила народна артистка України Раїса Недашківська. Вона натхненно прочитала вірш про Чорнобиль «Вибух» поетеси Світлани Йовенко.

Письменниця Наталя Дзюбенко-Мейс порівняла книгу Людмили Житньої за глибиною, силою і трагізмом із книгами про Голодомор. Також вона поділилася з присутніми власними спогадами, коли з Києва після Чорнобильської катастрофи вивезли всіх дітей і місто ніби вимерло. Вона прочитала свій вірш «Місто без дітей».  

Сценаристка Людмила Михалевич зазначила, що стала однією з героїнь цього видання. А також повідомила, що планує зняти документальний фільм про життєвий і творчий шлях Людмили Житньої.

Також Людмилу Житню щиро привітав із виходом її книги голова творчого об’єднання публіцистів КО НСПУ Володимир Петрук і поетеса Валентина Козак, яка прочитала вірш Степана Руданського «Могила», вірш, написаний за багато років до катастрофи, вірш, у якому поет ніби передчув майбутню біду, де є такі рядки:


Чорнобилю много!
Подивіться, люди!
Но бог святий знає,
Що то за рік буде…
Де була калина,
Там нап’ята буда…
Не верху могили
Чорнобилю груда…
І димить чорнобиль,
Заким запалає…
І «Вічную пам’ять»
Божий птах співає…
 
(З вірша Степана Руданського «Могила»)

В обговоренні книги взяла участь і журналістка Олена Панчу. Вона звернула увагу на прискіпливий і глибинний аналіз проблеми Чорнобильської катастрофи, розгорнутий у творі.

На вечорі виступили жінки, учасники ліквідації Чорнобильської катастрофи. Вони сказали, що ця книга – це живий організм, бо в ній – душі тих, кого вже немає.

Насамкінець Людмила Житня прочитала вірш Ліни Костенко «Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік…» і висловила щиру подяку всім, хто взяв участь в обговоренні презентованої книги.

Заключне слово мовив Віктор Женченко. Він подякував усім, хто завітав на презентацію, а Людмилі Житній побажав терпіння й наснаги у нелегкій долі письменника-правдолюба, а також нових творчих здобутків.

Пресслужба НСПУ

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я