5 жовтня в Камінній залі Будинку письменників відбулася презентація книжки Михайла Сидоржевського «Візерунки на пергаменті часу»

0
151

Привітати письменника з виходом нової книжки прийшли друзі, колеги, земляки і шанувальники його творчості, зокрема Олександр Хоменко, Володимир Коскін, Тетяна Фольварочна, Микола Гриценко, Валентина Козак, Борис Пономаренко, Сергій Гальченко, Алла Диба, Ніна Шаварська, Петро Засенко, Олексій Микитенко, Валерій Ясиновський, Василь Соловей, Олесь Шевченко, Анатолій Демчук, Антонія Цвід, Надія Гаврилюк, Микола Владзімірський, Віра Саламаха, В’ячеслав Гук, Валерій Ярошенко, Віктор Женченко, Дмитро Дроздовський, Анатолій Качан, Павло Вольвач, В’ячеслав Медвідь, Микола Семенюк, Марія Морозенко, Раїса Харитонова, Світлана Пастушенко, Тетяна Майданович, Людмила Житня, Сергій Мартинюк, Василь Трубай, Теодозія Зарівна, Ігор Мазур (Тополя), Ігор Курилів, Володимир Корнійчук та інші.

Модератор презентації, літературознавець Олександр Хоменко, привітавши автора з виходом у світ нової книжки, зазначив, що чільний меседж цього видання – збереження пам’яті про тих, кого вже з нами немає, і ця книжка – якнайповніше втілила задум автора, де туго сплетена історія і сучасність. «Візерунки на пергаменті часу» дають можливість уповні зануритись у той хисткий, мінливий, осяйний світ, детально витворений письменником, світ, де є і людська доля на тлі певних історичних подій, і смуток, і радість, і Боже начало… Олександр Хоменко зауважив, що «Візерунки…» – це глибинна екзистенційна річ, написана добірною мовою, що має загострене соціальне звучання, яку можна читати і як документ епох, свідком яких є письменник, і як сповідь людини, яка намагається поділитися своїм досвідом, і як великий прозо-поетичний філософський твір, де порушено й докладно висвітлено вічні теми людського буття – народження, дорослішання, старіння, вмирання, де майстерно відображено час і людину в минущому часі.

Михайло Сидоржевський розповів, що працював над цією книжкою 15 років і спершу навіть не знав, якою вона прийде до читача, оскільки в сугестіях (як визначає її жанр сам автор) немає сюжету, фабула книжки розмита, ледь окреслена, проте динаміка тексту зберігається і кожне слово має своє значення і вміст. Він також розповів, що його як письменника формувала і класична українська проза, і проза зарубіжних письменників.

На урочистому вечорі виступив лауреат Шевченківської премії В’ячеслав Медвідь. Він визначив стилістичну вправність письменника, бо його текст нагадує глибоку спокійну річку, яка долає випробування бурхливого часу, а філософічні застанови автора занурюють читача в різні виміри національного буття.

Відомий український поет  Петро Засенко, віншуючи письменника, зауважив, що це вельми глибинне письмо, справжня сповідь душі й серця, ця книжка як великий життєвий досвід, де через сам текст розгортається призначення людини на землі, її життя у просторі й часі, її відчуття всесвіту, це своєрідне полотно, схоже на незглибиму річку – тиху, але й непокірну, мінливу, тривожну, як і сам наш час. В сугестіях досконало зображене сільське буття, першооснова, ота пуповина, яка й тримає родовід кожного українця.

Головний редактор журналу «Всесвіт», літературний критик Дмитро Дроздовський відзначив дивовижну палітру художніх засобів, якими наповнено текст презентованої книжки, а також наголосив, що таке письмо потребує особливої оптики серця, бо воно дуже гостре, дражливе, таке, що викликає зачудування, а тому письменник тут схожий на своєрідного містика, візіонера й духівника слова.

Заслужений діяч мистецтв України Віктор Женченко зауважив, що ця книжка здатна надихати, тому що має невичерпне джерело енергії.

Заступник голови НСПУ Тетяна Фольварочна зазначила, що текст видання читається наче молитва, а головними героями виступає все суще, що зображене в ній: і дощ, і яблуня, і сокира, і старе дзеркало, і небо, і земля… І ці речі ніби персоніфікуються – відчувають, живуть, але всі вони – минають, бо час, на жаль, невблаганний, а найголовніше у «Візерунках…» – це збережена пам’ять роду і набутий життєвий досвід.

Український громадський діяч і офіцер ЗСУ Ігор Мазур (Тополя) зауважив, що цю книжку потрібно читати й на війні, бо її текст – глибокий і всеосяжний, він учить відчувати себе в часі й розгортає перед людиною незбагненне й разюче пізнання всесвіту і його основи.

На презентації виступили – відповідальний секретар НСПУ Микола Гриценко, який наголосив на особливому стані душі митця, коли створюються подібні твори, схожі на добірне зерно; письменниця Людмила Житня звернула увагу на вишуканий дизайн книжки, який відповідає тексту і ніби доповнює його;  перекладач Дмитро Чистяк убачив у «Візерунках…» глибинну філософську сутність, а також перспективу щодо перекладу цієї книжки іншими мовами, тому що через неї можна показати у світі українські духовні традиції;  голова Київської організації НСПУ Марія Морозенко сказала, що подібні книжки – це свято для душі, бо справжня книжка має визрівати в часі, щоби набути справжності; головний редактор журналу «Київ» Теодозія Зарівна наголосила на актуальності цього видання, оскільки тема села у творах сучасних авторів поступово зникає, проте автор зміг не лише створити універсальну формулу оповіді про село, а й змалювати живий текст, який має серце і кров, і наповнити його життєвою мудрістю і глибокою світлою печаллю.

На презентації Михайло Сидоржевський прочитав кілька уривків зі своєї книжки, а також композиторка Ольга Янушкевич привітала письменника арією Альміри з опери «Рінальдо» Георга Фрідріха Генделя, яку майстерно виконала на роялі.

Пресслужба НСПУ

Фото Володимира Коскіна

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я