Відомий німецький публіцист-україніст Вінфрід Шнайдер-Детерс презентував у Києві свою книгу «Українські доленосні роки 2013-2019».
Презентація відбулася в Укрінформі за участі самого автора і була організована тижневиком «Міжнародний кур’єр».
Автор окреслив основні тези своєї книги, яку присвячено подіям на Майдані та наступній війні на сході України.
Шнайдер-Детерс звернув увагу на те, що досі залишається багато запитань про події на Майдані, і вважає це «скандалом».
«До сьогодні не встановлено, ким були снайпери, які влаштували різанину на вулиці Інститутській, і хто віддав їм наказ. Я вважаю це скандалом. Це стало приводом для гротескного ствердження, яке також поширювалося у Німеччині, що цілеспрямоване вбивство Небесної сотні було операцією під чужим прапором, тобто вуличних бійців Майдану розстріляли їхні ж люди. Без відповіді залишається також запитання про те, чому втік путінський намісник в Україні Віктор Янукович і хто віддав «Беркуту» наказ про терміновий відступ 20 лютого», — сказав він.
Події на Майдані, що підкріплені подальшими парламентськими і президентськими виборами, публіцист уважає законною зміною влади в Україні.
«Якщо б Майдан не переміг, Україна знову б потрапила під опіку Москви. Захоплення влади патріотичною опозицією не було державним переворотом, як завзято наполягає на цьому Путін, а парламентським захопленням влади. Народне повстання було узаконено наступними парламентськими і президентськими виборами», — підкреслив Шнайдер-Детер.
На його думку, військове втручання Росії на Донбасі з метою нібито захисту російськомовного населення можна назвати «доктриною Путіна», яка, проте, не досягла там своєї мети.
Презентація книги Вінфріда Шнайдер-Детерса в Укрінформі / Фото: Юлія Овсяннікова, Укрінформ
«Путін претендує на роль Росії як держави-покровительки всіх російськомовних людей, де б вони не жили. Цю претензію можна назвати «доктриною Путіна». Зростання протестів на Донбасі було спецоперацією російських спецслужб. Так звана «російська весна», яку Путін намагався розпалити в Новоросії, щоб розділити Україну, не відбулася. Те, що залишилося від путінського проекту відділення — це російська зона окупації України, східної частини Донбасу, в якій Кремль встановив два маріонеткових режими», — зазначив публіцист.
Він переконаний, що війна на Донбасі — це не братовбивча війна, як стверджує Кремль, а неоголошена російська агресія.
«Воєнний стан в Іловайську і Дебальцеве — це результат прямого втручання регулярної російської армії. Росія є безпосередньою стороною конфлікту у війні на виснаження на Донбасі. Війна на Донбасі — це російсько-українська війна, в якій Росія пускає в дію українських бойовиків із Донбасу як допоміжні війська», — зазначив Шнайдер-Детер.
На думку публіциста, кінцева мета Путіна в гібридній війні з Україною — повернення її на геополітичну орбіту Москви.
«Без України плани Москви про пострадянську реінтеграцію і відновлення імперії втрачають значення. Євразійський економічний союз залишається порожньою оболонкою. Для Путіна війна на Донбасі — це засіб підтримувати вогнище пожежі на повільному вогні, щоб не дати Україні заспокоїтися, спрямувати її ресурси на військові потреби та перешкодити її економічному розвитку», — вважає експерт.
У книзі він також детально розглядає міжнародно-правові аспекти російської анексії Криму, яка, на думку автора, означала кінець системи європейської безпеки.
«Вердикт практично всіх експертів у галузі міжнародного права підтверджує: приєднання Криму до Росії було агресією, кримінальним злочином за статтею 5, параграф 1, Римського статуту Міжнародного кримінального суду», — підкреслив автор.
Робота відомого німецького україніста Вінфріда Шнайдер-Детерса «Українські доленосні роки 2013-2019» вийшла німецькою мовою в березні 2021 року в берлінському науковому видавництві «Berliner Wissenschafts-Verlag» і складається з двох томів: «Народне повстання на Майдані взимку 2013/2014» та «Анексія Криму і війна на Донбасі». Всього 1560 сторінок епізодів та фактів із доленосного періоду життя України.
Увесь цей час автор перебував ув Україні та став безпосереднім свідком того, що описано. Він використав величезну кількість джерел — від офіційних українських публікацій і наукових робіт до інтернет-видань та особистих бесід з учасниками подій.
Джерело: ukrinform.ua.