Шановні колеги з ПЕН-Центру України, шановні колеги з Національної Спілки письменників України,
Я – член Правління ПЕН-Центру Болгарії. Протягом цього року двічі запропонував нашому ПЕНу вжити заходів для захисту української свободи. 11 жовтня на загальних зборах Болгарського ПЕН запропонував декларацію на підтримку України – проти окупації Криму й агресії на Донбасі, з вимогою про негайне звільнення арештованих чи засуджених українських митців, журналістів та громадських активістів, репресованих кремлівським режимом, а також проти гібридної інформаційної війни, яку Кремль веде проти Болгарії.
Декларацію було відхилено (11 голосів проти, 6 – за). Голова Болгарського ПЕН пані Здравка Евтімова була категорично проти. Раніше, у квітні цього року, теж був відхилений мій проект декларації ПЕНу з вимогою про деокупацію Криму і звільнення Олега Сенцова та інших українських політичних в’язнів. Пані Евтімова і тоді була категорично проти. Кажу це, щоб пояснити: я вже не маю часу когось чекати і просити.
Виступаю з цим Маніфестом особисто, як болгарський письменник та інтелектуал.
Вимагаю, щоб російська влада негайно звільнила письменника і журналіста Станіслава Асєєва, брутально захопленого в 2017 році на Донбасі і незаконно засудженого на 15 років колонії суворого режиму в РФ – нового путінського ГУЛАГу. Станіслав Асєєв – мученик за свободу і в’язень сумління. Він – сміливий патріот і надзвичайно талановитий письменник з високою мораллю, громадянською доблестю та безприкладною мужністю. Він засуджений кремлівськими агресорами та окупантами тільки за те, що як журналіст і письменник у своїх есеях і репортажах відстоює інтереси власної Батьківщини.
Дорогий Стасе,
Ти – Станіслав, я – Светослав. Ми майже тезки. Зараз я почуваюся так, ніби ув’язнений разом із тобою. Свого часу, перед 1989 роком, під час комуністичного тоталітарного режиму в Болгарії, я, як солдат, теж пережив подібні конфлікти.
Мав сутичку із керівництвом Міністерства оборони і так званої Болгарської «народної» армії та її Генеральним штабом. Мене утискали за мої прозахідні переконання і звинуватили в тому, буцімто я – «натівець», арештовували мене і тримали у військових карцерах, намагаючись зламати психічно і фізично. Я оголосив голодування. На моє щастя, в цю ситуацію втрутилися доля і Провидіння. Настало 10 листопада 1989 року, режим упав. Настала і моя свобода.
Бажаю тобі міцної віри, сили, сильної надії і любові в серці! Всі, хто мислить, як я, в Болгарії – з тобою! Бог – любов, і Він сильніший від якогось там Путіна. Я вірю, що зовсім скоро настане твоя свобода! Ти показав мужність, ти – вільна людина, а вищої цінності від свободи немає! Пригадай, як П’єр Безухов насміхався зі своїх катів, коли його взяли в полон, як звертався до неба і казав: «Не можуть арештувати мою безсмертну душу!».
Стасе, для мене ти вже герой. Твоє вільне сумління зробило тебе великою людиною і великим митцем. Зло скоро буде переможене. Чекаю тебе, Стасе, в Болгарії, на інжирну ракію, разом читатимемо під вільним небом вірші Тараса Шевченка та Христо Ботева – геніїв України і Болгарії, які ще тоді усвідомили, що від режимів Москви – лише імперське мракобісся, каторги, рабство і диктат над меншими народами.
Геть путіністів і зрадників, незалежно від того, в якій державі вони живуть!
Слава Україні!
Свободу Станіславу Асєєву! Негайно!
Светослав Нахум, болгарський письменник
Довідка:
Станіслав Володимирович Асєєв (псевдонім Станіслав Васін, народився 1989 року в Донецьку) — український письменник, журналіст і блоґер, член Українського ПЕН . Автор роману «Мельхіоровий слон, або Людина, яка думала». Під псевдонімом Станіслав Васін працював журналістом в окупованому Донецьку. Викрадений у перших числах червня 2017 року і утримується проросійською терористичною організацією «ДНР».
Photo by Bryan Minear on Unsplash
