Відповідаємо на шедевр безглуздя і лукавості, замаскований під солідний міністерський вердикт і підписаний т.в.о. міністра Мандзій, яка пояснює нам, що, бачте, немає юридичних підстав порушити положення про конкурс в статті про порядок формування журі і регламент його роботи. Так от: оскільки т.в.о . міністра цілковито не в темі, а її дорадниця пані Котусенко не пояснила популярно суть справи, то пояснюємо ми. Якнайпопулярніше. Це положення – не нормативний документ кабміну і не момент із Конституції України, а всього-навсього той документ, котрий склали Ліга українських меценатів та міносвіти, і в компетенції їх обох внести відповідного характеру поправку, зважаючи на надзвичайні обставини, пов’язані з карантином, спричиненим пандемією коронавірусу. То більше, що на рівні держави нам подано приклад , як знаходити вихід зі складної ситуації і достосовуватися до неї для продовження діяльності установ і закладів.
Хотілося б знати: пані Мандзій справді не на своєму місці і, сама не відаючи того, показала цим листом, чи вона лукавить, удаючи, що не розуміє, ким виглядає, коли на неї дивитися нормальними очима.
Це ж тільки уявити всю макабричність ситуації! До міністерства звертаються (до речі, з розумною виваженою пропозицією!) авторитетні в Україні люди, а пані т.в.о.міністра (яка, звичайно, вже ніколи не буде міністром!), як Пилип з конопель і без задуми: ні, бо тільки я розумію ситуацію.
Підписанти пояснили про себе, хто вони.
А хто вона – п.Мандзій?!
Знаємо тільки, що вона – не Песталоцці, не Корчак, не Монтесорі й не Сухомлинський.
Вона – тільки Мандзій. І їй належалося б давати в тому собі звіт.
А якщо цим умінням т.в.о. міністра не надарована, то її порадники й порадниці на взір пані Котусенко, мали б цій особі пояснити: не піддавайтеся манії величі і не беріть на себе аж так багато, бо Вас поставлять на місце. Або зроблять крайньою.
При цій нагоді маємо сказати, що в розрідженому інтелектуальному просторі міносвіти кишить невігласами, що несе загрозу не тільки всій системі освіти України, а й спричиняє загрозу національній безпеці держави. Міносвіти нагадує корабель з пробоїнами, без капітана і без справді сучасних навігаційних приладів. Невідомі люди, які не мають навіть натяку на концептуальні засади справді сучасної освіти, не уявляють собі пріоритетів в освітньо-виховному процесі, узурпували собі право вирішального голосу там, де особливо помітна їхня кричуща некомпетентність та безглузда впертість замість готовності до співпраці, котру демонстрували колишні міністри Василь Кремень, Станіслав Ніколаєнко, Іван Вакарчук, які не тільки розуміли виховне значення конкурсу та його роль у піднесенні соціальної престижності державної мови в Українській державі. Нині міністерство, як Ноїв ковчег, наповнюють безнадійно випадковими людьми, але це – не Ноїв ковчег. Це – сумнозвісний «Титанік». Його нездалий екіпаж усе робить для того, щоб якнайшвидше піти на дно. Але перед цим фіналом здобути лаври одіозного Табачника.
Від імені Ліги українських меценатів — В.Загорій, президент , М.Слабошпицький, виконавчий директор,
від наглядової ради — Ірина Фаріон,
від опікунської ради — Д.Павличко,
від журі конкурсу — П.Гриценко,
від ВТ «Просвіта» — П.Мовчан,
від Національної спілки письменників України — М.Сидоржевський.
