3 липня у Національному музеї літератури України спільно з Національною спілкою письменників України в рамках теми «Письменницький звіт Творчого об’єднання поетів. Поетичні читання» відбувся вечір пам’яті українського поета і перекладача Віля Гримича.
Віль Григорович Гримич (1925–2016) — літературний перекладач, поет, критик, літературознавець, член Національної спілки письменників України, почесний член Словенської академії наук та мистецтв, лауреат премії імені Максима Рильського — залишив по собі багату перекладну спадщину з майже тридцяти мов світу (романо-германських, слов’янських, тюркських, угро-фінських і навіть мав маленький досвід перекладу з албанської).
Модераторкою вечора була донька Віля Григоровича письменниця Марина Гримич. Вона розповіла цікаву історію: «Є такий відомий світовий сюжет, коли після смерті людини несподівано зʼясовується, що вона лишила по собі спадок, на який ніхто не сподівався. Найчастіше в літературі йдеться про великі статки — гроші, нерухомість, цінності, але часом у детективних творах спадкоємцю перепадає вузол проблем чи загадкова історія, які йому доводиться розплутувати. У моєму випадку сталося таке. Після смерті батька я почала впорядковувати його архів і серед іншого знайшла стос однакових папок, на яких було написано “З океану світової поезії. Авторська антологія перекладної поезії”… З рукописних позначок на полях я зрозуміла, що він лишив мені її для майбутньої публікації». Тож до 100-річчя батька пані Марина видала у видавництві «Дуліби» цю книжку. До реалізації проєкту долучилася уся родина перекладача: Марина Гримич, Галина Гримич, Святослав Гримич та Ігор Осташ. До збірки увійшли вірші та уривки з поем 36 поетів і, відповідно, переклади з 16 мов світу, зокрема з естонської, албанської, іспанської, німецької, а також із п’яти слов’янських і семи тюркських мов. Улюбленими темами перекладача є рефлексії щодо війни, філософська поезія і любовна лірика. Особливий інтерес становлять перекладні твори класичних східних поетичних жанрів — семаї, кошма, газель. Книга ілюстрована рукописами перекладача, які демонструють його професійну майстерність.
Марина Гримич підготувала для гостей заходу презентацію «“Косив батько, косив я…”, або Чи важко бути донькою письменника?», у якій ішлося про те, «що ми знаємо та не знаємо про Віля Гримича?» Наприклад, що він був бойовим офіцером; що в часи відлиги сам перейшов на українську мову, хоча зростав у російськомовній сім’ї; що з деяких мов перекладав без підрядника і що дружина, Галина Гримич, була його особистим «Грінченковим словником». Цікаво було послухали й про те, як то — бути донькою письменника.
Згадати Віля Гримича в музеї зібралося поважне товариство. Про спільну роботу, про високий талант перекладача розповідали голова КО НСПУ Тетяна Фольварочна, поет та перекладач Петро Засенко, журналістка Галина Ільєва, кандидат філологічних наук Анатолій Яковець та інші.
Твори Віля Гримича звучали у виконанні його дружини Галини Гримич. Вона також поділилася теплими спогадами про спільне життя.
На вечорі звучала світова поезія у перекладах Віля Гримича.
Національний музей літератури України висловлює щиру подяку родині Гримич за передання до архіву музею рукописної версії збірки «З океану світової поезії. Авторська антологія перекладної поезії» з авторськими виправленнями та позначками.
Пресслужба НСПУ
Прокоментуєте?
