Ініціатива «Навчай українською» допомагає викладачам гуртків та секцій переходити на державну мову викладання. У листопаді вона оголосила 21-денний челендж – у результаті, як кажуть організатори, майже пів сотні гуртків перейшли на українську мову навчання. Найактивніше взяли участь у виклику викладачі з Луганщини та Дніпропетровщини. Про це пише radiosvoboda.org.
Наталя Федечко, координаторка та співорганізаторка проєкту, каже, що взятися за справу її спонукав «шок» від російськомовності гуртків у Києві.
«У 2015 році, у перший рік війни, син пішов до музичної школи. Директор школи нам повідомила, що навчатимуть українською індивідуально за окрему плату. Ми звернулись до департаменту культури і вирішили це питання. Досі у цій школі викладають українською сольфеджіо та музичну літературу. Але така ситуація всюди: україномовна дитина не має можливості розвиватись у позашкіллі. Зокрема, у приватних студіях, не кажу вже про спортивні секції. Який же ми тоді створюємо культурний простір для дітей? Як вони будуть ставитись до держави і України як спільноти? Якщо дорослі педагоги у спадок від Радянського Союзу передають їм мовний бар’єр», – говорить Наталя.
Волонтери руху «Простір свободи» та ініціативи «Навчай українською» провели мовний моніторинг: виявилось, що лише 16% дитячих гуртків у Києві та 8% у Харкові ведуть усі заняття українською мовою. У 56% гуртків і секцій для дітей у п’яти найбільших містах України заняття винятково російськомовні. Найменше україномовного викладання на півдні та на сході України – Донецька, Луганська, Херсонська, Запорізька та Миколаївська області.
Щоб допомогти викладачам і тренерам подолати 21-денну дистанцію, ініціатива «Навчай українською» проводила регулярні вебінари. Наприклад, хореограф Ірина Бодрик ділилася хореографічною термінологією та розповідала, де шукати навчальні матеріали і музичний супровід українською. А морально підтримували учасників під час онлайн-зустрічей спортсмени, телеведучі і музиканти.
Донеччина: «Це фішка – у Покровську навчати українською»
Ольга Овсієнко, педагог із вокалу, художній керівник народного театру пісні «Златиця» в Покровській музичній школі імені Миколи Леонтовича, розповідає, що участь у проєкті допомогла їй почати мислити українською.
«Українська мова – це самоідентифікація: хто ми і навіщо ми взагалі живемо саме тут, на цій землі. В житті я спілкуюся двома мовами. Раніше, до початку челенжу, тяжко мені було розмовляти українською. Я мислила російською і просто перекладала в голові. Зараз же деякі слова я кажу лише українською, й доводиться шукати російські відповідники. Процес пішов навпаки», – ділиться вона.
Викладачі, звичайно, можуть спілкуватися українською, але якщо гуртківці не підтримують ініціативу, то атмосфера в колективі стає напруженою, а мовний бар’єр відчувається гостріше, зауважує Ольга Овсієнко.
«Діти в мене такі, що завжди мене підтримують. Тому і тут підтримали. Допомагали, виправляли, казали, де говорю неправильно, – каже вона. – Але і зараз я продовжую спілкуватися українською, тож помічаю, що діти також переходять на українську. З батьками учнів також спілкуюсь українською, і вони відповідають українською».
Щоб позбутися кальок і русизмів, що трапляється з тими, хто починає розмовляти не «рідною» мовою, Ольга намагалася споживати побільше україномовного контенту.
«Я слухала українські подкасти, дивилася україномовні відео на ютубі, але українського контенту дуже мало. Особливо, спеціалізованого та вузькопрофільного. З моєї специфіки ми знайшли двох або трьох блогерів. Я досі шукаю варіанти, як пояснити дітям термінологію. Більшість матеріалів доводиться перекладати з російської. Я дивилася майже всі тренінги, що проводились ініціативою, дуже допомагали поради психологів. На цьому проєкті, оскільки я стикнулася з нестачею термінології, я знайшла колег, що викладають українською. Ми продовжуємо спілкування та плануємо продовжувати навчання українською», – розповідає керівник ансамблю.
«Це для мене фішка – у Покровську навчати українською мовою. Я така одна. Для мене челенж був дуже своєчасний. Я думала над проведенням всеукраїнських майстер-класів, але хвилювалась через свою українську мову. Тепер я сміливо можу цим зайнятися – у мене є мовна практика», – додає Ольга Овсієнко.
