Літературна Верхньодніпровщина

0
1353

Розповідний народно-поетичний або писемно-літературний твір про нереальні події, з вигаданими особами, місцевістю, іноді за участю надприродних сил – так визначають її, одну з небагатьох, чиє розгалужене коріння пішло з давнини. Це – казка, Велика Вихователька.

Скільки поколінь народів світу пройшло через незабутній дитячий світ казкових героїв! Одного разу ми стаємо дорослими і наші маленькі діти, а згодом і любі внуки зачаровуються казками. Народними, зарубіжних і вітчизняних авторів. Іноді на догоду малечі авторами стають самі батьки чи дідусі з бабусями.

Любов Висоцьку знало певне коло колег, з якими вона працювала продавчинею. Але про неї більш як 20 років тому дізналися дітлахи Дніпропетровщини.  Бо казки «Зачароване каченятко», «Лісовий колодязь», «Загадкове перо», «Білочка-співачка», «Зачарований юнак» та багато інших, котрі створила наша землячка, звучали на радіо, друкували у ЗМІ. А згодом із присвятою онучці Олесі вийшли друком ілюстрованою книгою «Лісові пригоди».

Жанрове розмаїття в літературний процес Верхньодніпровщини внесла казкарка Марія Дубина, відома далеко за межами області своєю лірикою, оповіданнями та фантастичними поемами. Співпраця з художником-земляком Єгором Дубовим допомогла яскраво висвітлити сюжети творів для дітей. Дивовижна квітка, котра зцілює й омолоджує, давно манила Івана, бо в тяжкій недузі лежить його сестра. Брати Підлісень і Пролісень допомагають юнакові, а той у густому пралісі знаходить рятівну квітку Чанну…

Інші герої – Міра, Розен, Яра з «Горобиної ночі», а також Видивинь і Прислушниця своїми діями стверджують ідеали добра і свободи та в двобої перемагають зло.

Сколихнула дитячу уяву і поетка Ніна Кременчуцька. Сорок поетичних дифірамбів винесла вона на суд маленьких читачів. Її головна героїня – Киця. Непроста, Киця-учениця, рахівниця, чарівниця, левиця, жартівниця, циганиця, медсестриця, танцівниця… І щоразу оживає в новому малюнку. А їх, тих малюнків аж 46 досить вправно виконала сама авторка, що стало окрасою книги, яка побачила світ у видавництві «Гамалія».

Інший погляд на негативний образ відомої Баби Яги має  Микола Пшенишняк, бо нарядив її в ошату добродійниці. Його казкова особа із «Самотканських небилиць» була характерницею, знала кілька іноземних мов, і з мітли пересіла на ночволіт – модернізовані ночви з висувними крилами.  Це дало змогу здійснювати перельоти аж до Риму, рятувати мешканців європейської столиці від інквізиції. Згодом італійські переселенці заснували на наших землях однойменне село, а навколишній ліс характерниця назвала на свій розсуд:

«В знак пошани до гостей

І уваги тим, з ким

Тут жила, Яга оцей

Ліс назвала Римським».

У це важко не повірити, як і в те, що із-за туману Пізанську вежу одного разу нахилив той самий ночволіт:

«Якось в Пізі, як на зло,

(Видимість  – не встежиш)

Ночволета повело –

Та й гур-гур у вежу.

 Й так застигла вежа та

Викривленим боком.

Загадка ця на вустах

Хтозна скільки років!..»

Спробу відійти від народних традиційних схем, осучаснити казку, зробила учениця Ганнівського НВК Лілія Лебідь. У неї уявні рапіри схрестили Паперова та Електронна книги. Про це сільська школярка захопливо розповіла у своїй казочці, яка була надрукована у збірнику  «Проріст», виданому в 2019 р. Герої сучасного електронного та паперово-видавничого світу врешті-решт помирились,  дійшли згоди, хоча кожна з них доводила свою перевагу та значимість, завойовуючи увагу читачів.

Хочеться побажати Лілії подальших творчих пошуків.

Свій вклад у сучасне казкотворення вносить член НСПУ Євген Безус, відомий своїми віршами, піснями і книгами прози. Свого часу Євген Федорович на першу двомовну казочку «Про Дідуся-Паровоза та хлопчика Микитку» отримав багато схвальних відгуків. Були і кпини, бо один скептик приплів до реставрованого залізничного трудівника ще й стару поштову скриньку. Її, мовляв, погнуту, деформовану, автор має намір прославити в наступній казці… Але ж казочка сподобалася онукові й він почав вимагати продовження. Тим часом цей казково-залізничний твір надрукувала обласна газета «Зоря», а згодом і галузева всеукраїнська «Магістраль».

Не забарилась і редакція електронного видання «Дерево казок», бо вже в 36-му випуску Дідусь-Паротяг Безуса басовито загудів на всю округу… А далі – більше: працівники Дніпропетровської обласної бібліотеки для дітей внесли нашого земляка до енциклопедії «Вікіпедія»,  і назвали «українським дитячим письменником».  Усе це спонукало володаря цього титулу розширити і поглибити сюжети. Так народилися «Залізничні казочки», які освятило видавництво «ЛІРА».

До книги ввійшли розповіді про неймовірні пригоди Дідуся-Паротяга, Електрички, Тепловоза, пасажирами яких стали онуки і дорослі, вихованці дитсадків.

…З яскравої обкладинки на нас доброзичливо дивиться усміхнений, відремонтований рейковий перевізник. Здається, він запрошує: «Поїхали! Але спершу прочитай, що тут пишуть про мене…».

Вітаємо Євгена Федоровича із ще одним творчим доробком, а також юних читачів з гарним подарунком – циклом свіжих казочок. До речі, Євген Федорович пообіцяв подарувати по одному примірнику книжки всім навчальним та дошкільним закладам міста.

Пресслужба ДОО НСПУ

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я