В історію увійдуть не лише бойові дії. Майбутні покоління вивчатимуть життя та вчинки героїв, які під час війни рятували людей, тварин, музеї та історичний спадок від російської орди. І героями цими будуть люди, які самі себе ними не вважатимуть.
Вона — бібліотекарка, а він — водій. І на їхньому запорожці, що не дожив до Перемоги, змогли вивезти з-під російських обстрілів понад тисячу українських книг. Віктор і Валентина Ганцеві не мали часу на роздуми: снаряд “ліг” просто в центрі селища Солдатське, яке знаходиться за 20 кілометрів від кордону з рф.
Врятувати бібліотеку попри все
Бібліотека у Солдатському була краща, ніж мріяли місцеві жителі. Завдяки децентралізації та доєднання селища до Тростянецької громади, німецькі спонсори організували в селі модерну читальню.
Читальню відкрили на День Святого Миколая, а вже 24 лютого сюди зайшли російські війська, — згадує Валентина.
Місцеві жителі згадують: війська рф заходили до села з відчуттям швидкої перемоги — навіть махали жителям Солдатського. Але скоро до села ввійшли українські військові, тож росіяни почали мстити просто по селу: більшість будівель тут відчули на собі “рускій мір”.
Ракетою вони вдарили по зерносховищу Солдатського, яке знаходилося поряд із новенькою бібліотекою. Саме звідти прилетіло і в читальню.
За спогадами Валентини, весь зал тоді був зруйнованим: стеля, вікна, стіни та підлога.
О сьомій ранку мені телефонують і кажуть: бібліотеки немає. А я кажу: як немає? Вона ж лише два місяці попрацювала. Це був наш центр спілкування.
Тоді й ухвалили рішення рятувати всі книги — під літаками на 40-річному запорожці вивозили новенькі посібники та книги. Уже після вчинку почали думати — а як вони взагалі змогли це зробити?
Після звільнення села бібліотеку відремонтували й пані Валентина розставила кожну книгу на своє місце. Тепер тут знову сидять діти та дорослі, а читальнею можуть пишатися всі у районі.
Кажуть, що чоловік і дружина — це міцні родинні зв’язки, які не порве ніхто. Історії, схожі до цієї, — вражають.
vikna.tv
Прокоментуєте?
