Сьогодні — рівно 120 років тому — далекого 1901 р. народився Валер’ян Підмогильний, письменник майже незнаний для українців старшого покоління. А це був один із найзначніших українських прозаїків I половини ХХ ст.
1928 р. видавництво «Книгоспілка» надрукувало роман Підмогильного «Місто» (цей рік став непроминальним для українського письменства, бо тоді ж з’явилися і «Дівчинка з ведмедиком» В. Домонтовича, і «Майстер Корабля» Ю. Яновського). Урбанізація української літератури стала доконаним фактом.
Проте роман «Місто» прикметний не лише міським пейзажем. Насамперед автор прагне змалювати психологію героя, те, що відбувається зі Степаном Радченком під час його «сходження» з провінційного Подолу до фешенебельного Печерська.
Підмогильний показав нам матрицю «переродження» особистості, яка актуальна й нині. Не менш цікавим з огляду на сучасний розвиток суспільства є раннє оповідання Підмогильного «Проблема хліба» (1923), написане ніби в пику феміністкам. Герой «Проблеми хліба» — молодий студент — добровільно і з великою охотою йде на утримання до вокзальної перекупки, розважає її після робочого дня, грає на гітарі та щиро дивується із жінок, які борються за власні права, зокрема, можливість працювати на рівні з чоловіками. Зрозуміло, що з таким «безідейним» наповненням творів Підмогильний був зарахований до «попутників», майже не друкувався після 1930 р. і став одним із багатьох митців, завдяки яким виник термін «Розстріляне Відродження».
Мені довелося по роботі читати листи Підмогильного останніх років «на волі», коли він перебрався з родиною до Харкова, сподіваючись якось улаштуватися. Перебивався випадковими підробітками, здебільшого перекладами, передчував власну долю… Важко усвідомлювати, у якому розпачі перебував у цей час письменник…
Життя В. Підмогильного обірвалося на Соловках 1937р., коли радянська влада пишно «відзначала» своє двадцятиліття масовою стратою українських політв’язнів ув урочищі Сандармох.
Тетяна Белімова
Джерело: tetiana.belimova
Прокоментуєте?
