Не називаю їх «Росія» –
Вкраїни вкраденим ім’ям!
Москва, Московія – безсила
В майбутнє шлях закрити нам.
Русь-Україна прагла здавна
До Бога вірою в ділах,
І справедливість в ній зростала:
Є «Руська Правда» Ярослава
В козацьких вольностях-правах.
За волю й землю вкотре й нині
Тепер з Москвою йде війна.
Достойно – «Слава Україні!»,
Що Богу молиться вона.
За легковажність, за байдужість,
Революційний сатанізм
Покаялись мільйонів душі,
Хто Божі Заповіді зрушив
У більшовицький комунізм.
ЗнеслИ всі пам’ятки сатрапам,
Історії розкрили кров…
Вступила в Україну правда –
В Законі Божому Любов.
Гулаги і Голодомори –
Зачаті в царських Соловках.
Зреклись ми вас, Кремлівські зорі!
В нас ТрИзуб Трійці на руках!!!
Хто ж Маркса-Леніна омани
На люд простий кладе і клав,
Хай сам бере на шию камінь!
…Так про спокусників сказав
І заповів Христос-Месія:
Хто «цих малих» манити смів,
Обманці – з жорнами* на шиї
Хай в море кинуться самі… (Мр. 9;42)
Стоптав Новий Завіт, Украйну
Вогнем здушив – кремлівський спрут.
Старий Завіт війни нагрянув:
«За око – око, зуб – за зуб»…
До брані кличем душі братні!
Брехню, що нею звів Донбас
Серця на Божу правду здатні,
Вогнем і кров’ю змити час.
Бороти дух Кремля – насилля –
Нас Божий Промисел з’єднав.
В Ім’я Творця, в Любові сильна
Встає народна Україна –
Це з Божим ворогом війна.
Знамена в нас такі красиві –
Із жовтим сонцем – далі сині
Ведуть у Світло Вічне нас.
Ми відрікаємось гордині,
Це гідно – «Слава Україні!»,
Йде в Божій Істині** вона.
* «Хто ж спокусить одного з малих цих, що вірять,
То краще б такому було, коли б жорно млинове
На шию йому почепити та й кинути в море!» (Мр. 9:42).
** За вид. «Духовна скарбниця. Святе Письмо
про сучасність і майбутнє світу» (Уклала
схм Єкатерина Київська. Київ, «Криниця», 2004).
litgazeta.com.ua
Фото — Володимир Коскін
Прокоментуєте?
