У Національному музеї історії України відбулася літературно-історична дискусія про «Енеїду» Котляревського

0
258

У Національному музеї історії України відбулася літературно-історична дискусія «Енеїда» – український літературний вестерн». Організований спільними зусиллями музею та  НСПУ захід пройшов на майданчику виставки «Енеїда 225», що присвячена ювілейній даті виходу в світ знаменитої  поеми Івана Котляревського.

Про  експонати виставки, яка відкрилася нещодавно,  розповів керівник одного з відділів музею Олександр Кучерук. Він також  нагадав про театральні постановки «Енеїди», які відбувалися впродовж минулого століття і як за царату, так і за радянських часів не віталися владою.

Це і не дивно, адже в поемі змальовано не тільки волелюбне козацтво, але й українське панство  в реаліях  життя 18 століття після руйнування української «Трої» – Запорізької Січі. «Енеїда»  виражала духовний світ української людини.

Голова НСПУ Михайла Сидоржевський у своєму виступі говорив про історію створення бурлескно-травестійного твору, який з’явився з-під пера Івана Котляревського в 1798 році, доповнювався автором у виданнях 1808 і 1809 років. Загалом майже 30 років творилася поема, а повна її версія вийшла вже після смерті письменника – в 1842 році.  За словами Михайла Сидоржевського, «Енеїда» Івана Котляревського  зіграла унікальну роль не тільки в літературі – вона  започаткувала протистояння між культурою українською та імперською. За словами письменника, поява «Енеїди»  стала потужним сигналом для суспільства про появу іншої – не російської культури. А після Івана Котляревського прийшов Тарас Шевченко…

«Без Котляревського може й не було б Шевченка», – письменник, Шевченківський лауреат Михайло Наєнко, розвинувши тезу очільника НСПУ, зосередив увагу присутніх на перекладах «Енеїди» на інші мови світу. За словами пана Наєнка, твір перекладено на чеську, польську, японську, грузинську та інші мови – всього одинадцять! Письменник також нагадав, що крім ювілейної дати твору, виповнюється 120 років як у Полтаві було відкрито пам’ятник Івану Котляревському. Тоді, в 1903 році, виступати українською публічно було заборонено. «Василеві Стефанику та Олені Пчілці зі Львова дозволили як громадянам іншої імперії, але й Михайло Коцюбинський обійшов заборону назвавшись закордонним гостем», – розповів Михайло Наєнко про  характерний для того часу епізод із арсеналу боротьби московії проти української мови.

Петро Засенко в своєму виступі розповів про українського художника Анатолія Базилевича, який, на його погляд, є найкращим ілюстратором «Енеїди». Він також зазначив, що цей твір сучасний і зараз, хоча не всі сучасні українці можуть миттєво процитувати бодай один  рядок із знаменитої поеми: «Еней був парубок моторний…»

Своїми думками з присутніми поділилися Анатолій Ткаченко, Анатолій Качан, Володимир Петрук.

Фото на згадку після завершення дискусії

Учасники дискусії згадували, що  перші театральні постановки  поеми датуються ще 19 століттям, а автором першої опери «Енеїди» в 1910 році був Микола Лисенко. До цього хотілося б  додати, що понад десять театрів в Україні в різні часи бралися за постановку «Енеїди», і тільки один з них в сучасній Україні отримав найвищу мистецьку премію – Шевченківську. За виставу «Енеїда» за І. Котляревським у Донецькому академічному музично- драматичному театрі імені Артема лауреатами Національної премії імені Шевченка стали режисер-постановник Віктор Шулаков і художній керівник Марк Бровун. Це стало в 2003 році. Тоді ж у Донецьку відбулася і прем’єра. Наразі Донецьк під окупацією рашистами і про колектив цього театру, що працював до літа 2014 року, залишився тільки добрий спомин.

Загалом анонсована організаторами зустрічі тема «Античний світ – козацтво – українство», піднята свого часу Іваном Котляревським, була істотно доповнена  і розвинута. Ще б аудиторію читачів розширити!

Ігор Зоц

litgazeta.com.ua

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я