19 липня у Національному музеї літератури України відбувся творчий вечір письменниці і голови Київської письменницької організації Марії Морозенко. На захід завітали відомі українські митці, зокрема Олександр Балабко, Теодозія Зарівна, Дмитро Чистяк, Сергій Мартинюк, Ігор Степурін, Наталя Марченко та інші.
Поезія Марії Морозенко здатна приторкнутися до найпотаємніших порухів людської душі, а її правдиве, мужнє, натхненне поетичне слово і захоплює, і вражає, і залишається незгасним світлом у пам’яті.
Презентація відбулася в затишній дружній творчій атмосфері, яку створили зокрема і працівники Музею, де лунали потужні вірші письменниці, які ввібрали наш складний час і стали літописом нашого сьогодення.
«Щиро втішена, що вчора мені таки вдалося відвідати творчий вечір Марії Миколаївни Морозенко з нагоди виходу у світ її поетичної збірочки «Храм душі», такі події зараз нечисленні, тому й безмежно знакові. Я ніби побувала у дружньому родинному колі, надихнулася словами з цілющого Храму душі Марії Морозенко, ніби напилася джерельної води. Такі заходи є для мене справжніми місцями сили. Мене сповнює вдячність Марії Морозенко за її світлу творчість, за те, що і як вона робить у літературній, громадській діяльності та волонтерстві! Многая літа, пані Маріє, на життєвій дорозі та творчім шляху! Надихатимусь читанням та чекатиму на нові зустрічі з письменницею та її чудові книги! Дякую за те, що є Ви і Ваша тепла творчість!!!», – Анна Серпутько.
«Очільниця столичної письменницької організації Марія Морозенко не лише мала прекрасну презентацію своєї нової поетичної книжки «Храм душі» у рідному для нас Національному музеї літератури України, а й зібрала чимало колег, які давно не бачилися і були раді й виступити, і поспілкуватися», – Олександр Балабко.
«Щасливий час, коли вдається побути з колегами, у доброму письменницькому товаристві. Цим разом нас зібрав Музей літератури України на вечір Марії Морозенко з презентацією її нової книжки «Храм душі». Було щиро, приязно, звучали хороші вірші. Дякую за чудовий вечір. Молодці музейники, гуртуються нас і в цей нелегкий час», – Зірка Мензатюк.
«Тепла, світла, у бузкових кольорах, за чашкою смачного чаю у красивому місці (Національний музей літератури України) відбулася презентація книги «Храм душі» від письменниці, голови Київської письменницької організації, володарки численних, літературних премій чудової Марії Морозенко.
Професор Дмитро Чистяк, як завжди, додав французького шарму заходу, продекламував вірші Марії у перекладі французькою і подарував збірку віршів авторці, яка вийшла у Франції.
Було красиво!», – Ігор Степурін.
«У Національному музеї літератури України відбулась презентація книжки «Храм душі» Марії Морозенко. Скажу відверто, я мріяв попасти на презентацію. Я хотів зустрітися з друзями письменниками, я хотів спілкування з письменниками. Я хотів відчути цей незборимий дух друзів письменників. Я хотів відчути незламність і нескореність письменницького фронту Українсько-москвинської війни. Відчув і вдячний за це. Як сказав один молодий колега: «Б’ємо бандурою по москвинським пикам».
І до книжки. Мені сподобалась поезія. Мені взагалі імпонує творчість Марії Морозенко. Вона справжня і модерна, трохи філософська і трохи утаємничена. Але головне тут — справжня і аристократична, як і сама поетеса. Що мене завжди приваблювало і я шукав відповіді, звідки у Марії Морозенко так багато шляхетної сили волі і міцного духу? Знайшов у книжці на сторінці 89 в розділі «Образочок сповідний» – «Я не буду говорити, що люблю Україну, так кажуть всі — і хто її любить, і хто завдає шкоду. Скажу по іншому: «Мене немає без України». Я вросла в цю землю. Оце відчуття, що ти, як тополя чи верба, як рослина, як пагін, виросла на цій землі, передалося мені від мами. Коли мамі було особливо важко, вона йшла до землі, і вона забирала від нас все лихе, врівноважувала, умиротворяла… Робота на землі залишала в мені назавжди відчуття болю фізичного: втома, біль у попереку, мозолі на пальцях… А ще на буряках я «спалювалась», пломеніла під палаючим сонцем моя біла шкіра, коли ми годинами гнали бурякові прогони. Від сонцю і вітру годі було захиститись. Я плакала, втираючи у шкіру молоду сметану, бо так тільки знімався хоч трохи біль. Іноді від того ночей не спала. Але мусила завтра йти знову «на буряки», бо ж інакше як вижити…» .
Звідси і сила нашого Роду. Ненавиджу комунізм. Скільки Українців загинуло, скалічилось на бурякових «прогонах». За 370 річну війну з московитами у нас вкрали все: культуру, мову, звичаї, назву держави. Не змогли вкрасти і вбити наші нескорені Українські гени. Тому все буде Україна. Сміливим усміхається доля. Дякую пані Марія за Честь, Гідність. Дякую за щире Українське слово і чудову творчість.
І наостанок вірш із книжки:
Зелені трави стеляться під ноги,
Попереду незвідані світи.
У даль віків простелені дороги,
Та тільки вічність здатна їх пройти.
І заключний штришок: Дякую письменницькому загалу за переможний блиск в очах і непохитність. Станцюємо гопака на руїнах кремля!
Слава Україні!», – Сергій Мартинюк.
«Друзі, безмежна вдячність всім, хто був сьогодні в затишному залі Національного музею літератури. Спасибі всім без винятку — колективу музею, за теплу організацію моїх поетичних читань. Все, що є світлом наснажливим повсякчас у моєму житті — це ви, мої дорогі друзі, з ким ми прожили чимало. Спасибі, що подарували яскравий промінчик. Це так важливо в сьогоденні.
Спасибі, друзі, за теплі слова, ваші прочитання моїх віршів, зворушливість емоцій. Це наснажує на майбутнє, додає сили.
Кілька днів тому застудила горло. Підлікувалась, звісно, але вже після заходу важко було говорити, і я не все сказала. Головне: «Спасибі долі, що ви є у моєму житті, в одному часі. Це й справді велике щастя, коли є поряд люди, рідні по духу. Спасибі!», — Марія Морозенко.
Щиро вітаємо пані Марію з новою книжкою і зичимо їй творчої снаги і якнайбільше вдячних читачів!
Пресслужба НСПУ
Джерело: facebook.com/morozenko.mariya
Фото зі сторінки https://www.facebook.com/oles.balabko
Прокоментуєте?
