Сьогодні Україна вшановує пам’ять Сергія Параджанова, відомого українського кінорежисера вірменського походження, який помер у Єревані 20 липня 1990 року.
Всесвітнє визнання прийшло до Параджанова після екранізації у 1964 р. повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» — фільм отримав 16 призів на багатьох міжнародних кінофестивалях.
17 березня 1973 р. Параджанова було заарештовано і, за сфабрикованими звинуваченнями, засуджено на тривалий термін ув’язнення, і лише завдяки міжнародній кампанії протесту вдалося звільнити кінорежисера у 1977 році. Через заборону проживання на території України, Сергію Параджанову довелося переїхати до Тбілісі.
Інші його фільми «Intermezzo» (за М. Коцюбинським), «Київські фрески», «Ікар», «Сповідь» були заборонені до показу через ідеологічну цензуру.
Нова справу, сфабрикована проти Параджанова, була заснована по факту хабаря посадовцю. В лютому 1982 року метр знов потрапив до грузинської турми. Цього разу арешт викликав потужний резонанс, і після великої кампанії по звільненю, той вийшов на свободу через 9 місяців. Є версія, що перед самим Е.А. Шеварнадзе клопотала поетеса Белла Ахмадуліна.
У одному з своїх інтерв’ю Параджанов також сказав: «Всі знають, що у мене три батьківщини. Я народився в Грузії, працював в Україні і збираюся вмирати у Вірменії». 17 липня 1990 року він приїхав до Єревану, де через три дні і помер. Параджанова поховали 25 липня в Пантеоні геніїв вірменського духу, поряд з Арамом Хачатуряном, Фрунзиком Мктрчяном, Вільямом Сарояном й іншими відомими діячами мистецтва, літератури і науки Вірменії.
Своє останнє інтерв’ю Сергій Параджанов дав у 1988 р. українською мовою: «Хай живе Україна! Хай живе український націоналізм у тому сенсі, у якому його розумію я: не можна допустити, щоб настав час, коли не буде слова українською чи не буде пісні української, чи не буде сонця українського і не буде соняшника українського!».
