З метою вшанування пам’яті відомого українського письменника Івана Багряного відбувся літературний вечір, на якому сучасні українські митці представили уривки із творів І. Багряного, а також визначили його важливу роль у формуванні літератури української еміграції.
Модератором вечора був очільник НСПУ Михайло Сидоржевський. Він зазначив, що творча спадщина Івана Багряного вельми різноманітна й глибинна. Він був блискучим поетом і прозаїком, а також мав унікальну здатність до останнього бути оптимістом – серед жахливого часу, який випав на долю письменника. Його гуманізм і правдивість є ознакою найтонших порухів людської душі, втіленої в його творах, бо навіть спустившись на дно радянського пекла, де загинуло чимало гордих і вільних українців, він міг убачити людські, нічим не заплямовані прикмети.
Письменниця Тетяна Фольварочна докладно зупинилася на етапах творчого шляху Івана Багряного, зокрема на його становленні як митця і арешті, періоді ув’язнень і концтаборів, на періоді Другої світової війни й окупації України СРСР, а також на повоєнній добі та еміграції.
Письменник В’ячеслав Гук розповів про теми творчості Івана Багряного, зокрема, це викриття на міжнародному рівні СРСР як країни терору і поневолення, змалювання жахливих методів роботи каральних органів, викриття більшовизму як рабства для вільної людини, яскравий показ страждання українського народу в радянському ярмі, викриття російського шовінізму та імперіалізму, а також провідною темою всіх прозових творів Івана Багряного була тема перемоги світла над темрявою, добра над злом.
На заході виступив знаний поет Петро Засенко. Він зазначив, що Іван Багряний не лише блискучий прозаїк, а й потужний публіцист, який написав багато статей, де викривав систему тоталітарного радянського режиму. Зокрема, у Німеччині він заснував українську емігрантську газету «Українські вісті», де друкував усю жахливу правду про Радянський Союз, де тотальний терор, придушення вільної думки і русифікація знищували уярмлену Україну. Письменник уболівав за українську націю і все своє життя присвятив боротьбі, хоч і на відстані, — за вільну соборну Україну.
Письменник Борис Пономаренко зауважив, що перу Івана Багряного належить ціла низка популярних пісень, які поклали на музику, а це, зокрема, «Вставай, народе», «Пісня про Тютюнника», «Марш Україна» («Чорними хмарами вкрита руїна»), «Гімн української молоді» («Вперед, сини народу») — гімн Об’єднання Демократичної Української Молоді (ОДУМ), «Марш української молоді» («Ми об’їхали землю навколо») — марш ОДУМу, «Марш полеглих», «Нема тої сили» та ін.
Письменник Микола Гриценко розповів про емігрантське літературне життя І. Багряного, де він написав найвидатніші свої прозові твори — роман «Тигролови», який вийшов друком у Канаді та США, та роман «Сад Гетсиманський», виданий у Парижі. Ці знакові для модерної української літератури романи були перекладені англійською, німецькою і французькою, вони започаткували нову віху в історії сучасної української літератури, бо поставили її поряд із літературою європейською. А це було дуже важливо саме для поневоленої Радянським Союзом України, оскільки доводило, що українська література — це насамперед література європейська.
На заході прозвучали вірші Івана Багряного «Блискітки, блискітки — мерехтіння радості…», «Вулиця», «Колискова», «Рідна мова», «Ратай», а також уривки з його прозових творів — «Чому я не хочу вертатись до СРСР?», «В сутінках», «З оповідань старого рибалки», «Огненне коло», » Людина біжить над прірвою», «Тигролови», «Сад Гетсиманський».
Насамкінець голова НСПУ Михайло Сидоржевський підсумував, що творчість. Івана Багряного є вельми актуальною й тепер, а порушені письменником пів століття тому теми й досі залишаються найважливішими для України, бо слово — це зброя, і пів століття тому письменник боровся ним проти радянського режиму, а тепер сучасні українські митці, озброївшись словом, як багнетом, відвойовують Україну в імперії зла і насилля — путінської росії.
Пресслужба НСПУ
Прокоментуєте?
