Paradise Lost
/хоры на рожденїе погарчика изъ духа музикы/
Б. М.
Лем у Лємберґови,
І лише в майстерні художників, у котрійсь із пивниць
В одному з найпрестижніших районів міста
/і мова йде зовсім не про площу Ринок/
Вам розкажуть,
Як котрийсь із янголів в Б-жому хорі
Замислився про щось своє,
Позираючи на ще не так давно створену земну твердь,
І, замислившись, порізався об струни небесної арфи, на якій він віртуозно грав
/зрештою, хіба вміють янголи грати інакше?/
Тож його золотава кров потекла – у янголів завжди кров зі щирого золота, не дивуйтеся,
І закрапала на лоб Люцифера, що смажився в пеклі,
Закипіла, остудила жар, згуснула
/ніщо не лікує так, як янгольська кров/
Зібравши її на ніготь, Щезник
Виліпив згодом із неї погарчик, неначе зі щирого золота –
Такий блискучий, що п’ючи з нього,
Можна побачити дно пекла.
Відвівши погляд, можна помітити
Як чорти у фляжці
Танцюють аркан, міцно взявшись за ґорґоші,
Потрясаючи хвостиками і ріжками – після вигнання ріжки і хвостики це їх документи.
Тож дай ми, мила смерте, дай ми
Бѣлой паленочки з златого погара,
Доки тоті фрасиськи-цімборове не розбили на друзки ту фляжку в своєму танку, щораз і щораз бистрішому,
Доки її чисті та прозорі сльози
Не пролилися на землю,
І не скаламутили вщент її підземних потоків,
Нехай вже вони краще знову розпалять мôй жар,
Нехай вони краще дадуть мені ще раз вкотре востаннє почути спів Б-жих хоралів,
Нехай навіть котрийсь із арфістів замислився,
І краплі спадають
З небесної арфи.
***
Venus In Wonderland
о прапори, ґофровані, мов гусінь,
і все дитинство в чорному вбранні,
розгойдане разом зі злотом китиць!
Сен-Жон Перс
М.
Каравели Христофора Друґета
З вітрилами, зітканими із сонця,
Де герби і дрозди на черленому тлі,
Прибувають в Порт-Унґваръ,
Парадний варош, ще й портъ.
На Православній набережній Унґа,
На бані білоґвардійської церкви,
Розфарбованої в кольори русинського трикольору,
Розсілася гусінь і курить кальян з фірменним табаком тьоті Єви,
Чуються аґрус, порічки і яфини в ньому…
В кожному чилядникові жиє маленький дітвак,
І зараз він гойдається в люльці,
Що висить на цій церкві.
Чилядник сильно погощений паленков
Скаче навколо церкви.
Придивися, моряче-русине, й побачиш,
Як на долонях в чилядника розпускаються орхідеї,
Привезені з далеких заморських країн…
Гусінь на бані білоґвардійської церкви
Спазмує кожним члеником тіла,
Випускаючи запашний дим,
Кільця складаються в літери, ті — в слова угроруської бисѣды.
Гусінь сиґналізує маленькими прапорцями з вітальними гаслами
Тим відчайдухам,
Що наважилися повертатися в казку.
***
Робій Фіфтігеллер
/полотно за законами гір Карпат/
…якщо до вас випадково прийде маленький гітлер…
не женіть його геть… це маленький гітлер,
який загубився… візьміть його на руки та
віднесіть Марті під двері…
Робій Саллер
Золоте кружальце
50-геллерової монети
Падає Робію на коліна,
Наче сонце
Падає на Підкарпатті за кордон із товтами.
Цей геллер для тебе, Саллер!
Місце дії: гайзібан Lemberg – Ungvár:
Стара з костуром, зі зморщеним, наче печене ябко, лицем
Шепоче свої прокляті закляття.
Проте що вона може вчинити проти карпатських вершин?
Робій наздоганяє стару крізь всі шість вагонів поїзда Lemberg – Ungvár,
І повертає їй сторицею ту прокляту монету.
В Ungvárѣ вилито віск,
І повернено тій, з костуром, вроки всі на каліцтво.
«Ідіть вроки на чотири боки!
Цей геллер для тебе, відьмо!»
Й на честь цього триває пиятика:
Робій бере ґітару й жбурляє з розмаху об стінку.
Гавайська ґітара, наче ґраната
Для танків, що пруться крізь лінію Арпада.
Закони гір невблаганні:
Нитко ни рушить покôй ихъ вершинъ.
Кольонами чорного диму
Кожен знищений панцерник гелікоптером злетить
У свою іграшково-технічну Вальгалу,
Відображаючись полум’ям Курської битви
У золотому кружальці, що зависло в зеніті,
Ждучи, доки битва закінчиться.
Це картина для тебе, Саллер!
