З 14 квітня по 20 травня в Одесі проводять щорічний літературний конкурс імені Костянтина Паустовського — російського та радянського письменника. В одній із номінацій є популяризація творчості літератора, який два роки був в Одесі.
Чому російський письменник продовжує жити в одеському інфополі, як ставився до української революції та державності та чи варто наразі популяризувати його творчість в ефірі «Українського радіо Одеса» обговорили літературознавиця Віра Агеєва, бібліотекар книгозбірні ім. К. Паустовського Олександр Апарінов та представниця мовного омбудсмена у південних областях України Ярослава Вітко-Присяжнюк.
На думку літературознавиці та професорки Національного університету Києво-Могилянської академії Віри Агеєвої, Костянтин Паустовський — російський письменник, який був українофобом.
«Паустовський – це огидний українофоб, який у своїх мемуарах поганив українську культуру як хотів. І тут ніякого компромісу бути не може. Навіть коли вийшли мемуари Паустовського, це, якщо не помиляюсь, 1961-62 рік, Максим Тадейович Рильський не міг звинуватити в українофобстві, але він звинуватив Паустовського в тому, що той переплутав Саксаганського і Садовського, що він не знає того, що пише і не поважає українську культуру тощо», — пояснила Агеєва.
За її словами, творчість російських письменників потрібно замінити українськими. Популяризувати авторів, які жили, працювали та писали про Одесу.
«Замість них має постати Домонтович, який про Одесу писав, який тут виріс, «Майстер корабля» — ось вам абсолютно одеський роман. «Голлівуд на березі Чорного моря» має стати емблемою Одеси, але для цього всім треба працювати», — наголосила літературознавиця.
Фото з нагородження переможців муніципального літературного конкурсу ім. Паустовського у 2021 році. Одеська міська рада
За словами бібліотекаря книгозбірні ім. К. Паустовського Олександра Апарінова, Костянтин Паустовський був знатного українського козацького роду Паустовський-Сагайдачний. Письменник із раннього дитинства виховувався в Україні в родовому маєтку в селі під Білою Церквою. Свою першу журналістську, а потім літературну діяльність Костянтин Паустовський почав в Одесі. У 1920-21 роках він працював у газеті «Моряк».
«Микола ІІ, який приїжджав провідати Київську гімназію, де навчався Паустовський, підійшов до тоді ще молодого юнака і спитав його, хто ти. То Костянтин Георгійович не побоявся і відповів «я малорос». Малорос на ті часи – це був українець», — зауважив Апарінов.
Бібліотекар наголосив, що Костянтин Паустовський не був членом комуністичної партії, через що його кандидатуру на отримання Нобелівської премії відхилили. Крім того, саме Паустовському «довірили» написати першу книжку про Тараса Шевченка.
«Костянтина Паустовського чотири рази висунули на Нобелівську премію від літератури, але комуністична партія відповіла Європі, що не треба. Сказали, що навіть перекриють потік зерна на Європу, якщо Паустовський стане лауреатом Нобелівської премії. Бо вони дуже хотіли, щоб Шолохов став. У Паустовського за роки його творчості одна літературна премія і то польська. Він за радянських часів ніяких премій не отримав, ні сталінських, ні державних. Лише Орден Трудового червоного прапора. І він його прийняв, бо це орден був за його працю», — пояснив бібліотекар.
Філологиня, представниця мовного омбудсмена у південних областях України Ярослава Вітко-Присяжнюк заакцентувала увагу на тому, що у дискусії про актуальність чи неприпустимість возвеличування письменників є передусім питання, чиїми маркерами вони є. Паустовський — однозначно ідеологема російського наративу, вважає вона. На її думку, в умовах протистояння Росії та України, популяризація російських митців є абсурдною.
«Паустовський — сто відсотків російський письменник. Він писав російською мовою. Власне, будь-які джерела вказують на те, що він є представником російської літератури. Тому моя думка є незмінною. Не варто апелювати, хороша людина чи ні, що писав. Потрібно ставитися перш за все до цих імен, як до маркерів», — наголосила Вітко-Присяжнюк.
Вона запевнила, що в українській літературі є багато письменників, які бували в Одесі та писали про неї, зокрема Іван Нечуй-Левицький та Леся Українка. Однак їхні постаті недооцінені та не відомі пересічним одеситам.
«Якщо в контексті одеському, так, він справді пробув в Одесі два роки. Але у нас є величезна кількість наших українських історичних діячів, культурних діячів, котрі також чимало часу проводили в нашому місті. Вони писали твори, присвячені нашому місту. Але, на жаль, їхні постаті досі не переосмислені й не віддана їм шана і честь в тому обсязі, в якому віддана шана і честь російським культурним діячам»,— пояснила філологиня.
Ярослава Вітко-Присяжнюк заявила, що популяризація російської літератури, зокрема вручення премії Паустовського, є неприпустимим.
«Трішечки жахнулася із номінації популяризації творчості Паустовського, що в нашому місті проводяться заходи спрямовані на популяризацію творчості російських письменників. Це є абсолютно неприпустимо. Мені справді дуже дивно виглядає те, що в ті дні, коли в нас уся країна займається протистоянням ворогу, утриманням тилів, зокрема й убезпеченням гуманітарної складової цієї боротьби, ми займаємося тим, що популяризуємо російську літературу», — додала омбудсменка.
Конкурс імені Паустовського
Це щорічний літературний конкурс за підтримки Одеської міської ради. Проводиться за п’ятьма номінаціями:
- «Проза»;
- «Поезія»;
- «Популяризація творчості К.Г. Паустовського»;
- «Краєзнавство»;
- «Мариністика».
На здобуття премії приймаються художні твори, які популяризують загальнолюдські моральні цінності, духовний розвиток особистості, любов до рідного краю.
Нагородити переможців та учасників конкурсу планують 31 травня. У 2024 році грошових премій не передбачено.
Вшанування пам’яті письменника в Одесі
Також у дворику Літературного музею в Одесі є пам’ятний знак, а до 125-річчя письменника відкрили Зірку Паустовського на Алеї Зірок. Його ім’ям названа вулиця та працює меморіальний музей і бібліотека № 2, які популяризують творчість письменника.
