ТАНГО
А Танька вивчала танго.
Спочатку таємно, спонтанно –
Так стала невдовзі Танька
Гламурною леді-танго.
І в темпі паркетних уроків
Кутів дворових котангенс
Чітко міряла кроками,
Щоб вийшов правильно танець.
Їй снився смаглявий ідальго,
Що мчав на дикім мустангу…
Тож Танька привчала до танго
Місцевих засранців ватагу.
«Завжди ви спотикаєтесь,
Уявіть собі – Буенос-Айрес!»
Та з грацією орангутангів
Втікали вони на фільм «Джанго».
Хлопчина сусідський Данька
Дражнив її «танго-манго»,
Але крокував танго Таньки,
Терпів її, як тиранку.
Війна зупинила їх в танці
У лютому сні у серпанку…
Між мінами, як у танго,
Кроки рахує Данька.
Бійці, незалежно від рангів,
Тримають свій стрій та фланги,
Й сміливо побіг в атаку
Юнак з позивним дивним «Танго».
За рідні мирні світанки,
За землю свою і за Таньку…
Зробив крок під кулі на танки…
І танго,
її танго,
танцює Янгол.
ВИЖИВУТЬ НІЖНІ*
Виживуть ніжні.
Для ніжності Бог пропонує відстрочку.
«Виживуть ніжні» —
Звучить, як пророцтво.
Виживуть ніжні,
Полюблять ближнього,
Закохаються у ближнього
Світлі та темні, лагідні й хижі,
З Одеси до Києва, від Львова до Ніжина,
І з ніжністю будуть нести свій хрест.
Виживуть ніжні – як маніфест!
Виживуть ніжні
Онлайн та в офлайні,
Тайні, реальні,
Ніжно-брутальні.
В хатинах, квартирах, криївках, пентхаузах,
В апартаментах, колибах та мазанках,
Святі, марнославні, скромні та грішні,
Кіношні та книжні, верхні та нижні –
Виживуть ніжні.
Як виживуть тільки коханці по Джармушу,
Пройдуть потопи, прокази та згарища,
Щоб один одного обійняти,
Минуть століття, минуть прокляття,
Вічні, щасливі, рідні, крилаті –
”Виживуть ніжні” — як закляття!
Виживуть ніжні — як ворожба.
Ніжність — не слабкість, а боротьба.
У притчах, в казках та в ріднім краю
Ніжні відстоюють правду свою.
Сонце в долонях, пшениця у жменьках
Навіть ненависть до “вороженьків”
З присмаком люті, зневаги й жалю.
Ніжні виборюють ніжність свою.
Від лютого йде ланцюг лютих тижнів.
Попіл війни летить чорно-сніжний.
Ніжність у серці — мов камінь наріжний,
Світяться ніжні і виживуть ніжні.
Бо ніжні за суттю своєю — вільні,
А вільні за суттю своєю — сильні,
Бо ніжні насправді неймовірно круті,
І виживуть ніжні, як не крути…
* “Виживуть ніжні” — фраза з назви книги оповідань Олени Андрейчикової
ХРИСТОС ВОСКРЕС
Христос Воскрес!
Повітряна тривога!
Христос Воскрес !
Воістину Воскрес !
Христос Воскрес!
І в Бога цілять бомби
і тінь від літака
висить мов хрест…
Христос Воскрес!
Повітряна тривога !
Христос Воскрес!
Воістину Воскрес !
Христос Воскрес !
Ми всі в долонях Бога!
Хто з Богом йде
і навіть ті хто без…
Христос Воскрес!
Повітряна тривога!
Христос Воскрес !
Воістину Воскрес !
Христос Воскрес!
Над смертю Перемога
і з нею синя далечінь небес!
ЯНГОЛ НА МОЄМУ ПЛЕЧІ
Де б не був я, мій охоронець,
Непомітно на моїм плечі,
Він мене не лише боронить,
Він мене боронитися вчить.
Від корони до омікрону
Від всіх чихів, срачів та плачів,
Від всіх бід мене завжди схорОнить,
Янгол на моєму плечі.
Його кликали в евакуацію,
А у відповідь в усмішці — промені:
“Треба біженцям капці, крапельниці
А військовим берці та броники.”
Він лікує поранених поглядом,
А старим, діткам носить харчі.
В час повітряної тривоги
Роздає від підвалів ключі,
Вчора грав на клавішах Поклада,
Щоб того врятували мерщій –
Проводжає потяг за розкладом…
Янгол на моєму плечі.
Вигляд струджений, усмішка втомлена.
Очі чисті, мов джерело.
Нещодавно літав до Гостомеля,
Щоб підставити іншим крило.
Каже, друже, не ображайся,
Що я раптом на тиждень зник.
Нам з тобою тепер не до жартів, –
Мовить мій рятівник-захисник.
Просить, вибач, в боях вкрай потрібен:
Кулі з градами — рясно дощить.
А сьогодні відправлюсь на Південь,
Маю там свій поставити щит.
Щит мій лагодили ще дуліби,
З Запорізькій січі часів.
В небі янголи, лебеді ніби,
Ми на варті, і вдень, і вночі.
Влучно янголи цілять по дронах,
Ну а там вже “кричи не кричи” –
Відсилаємо вбивць до Харона, –
Каже, янгол на моєму плечі.
Бо немає у нелюдів Бога,
Дика зграя. Сарана сатани.
Ні духовного, ні земного,
Там церквах курять ладан війни.
В тій країні — біль та анафеми,
Брудні ряси попів й кулічі,
В більшості блюзнірські парафії,-
Мовить, янгол на моєму плечі.
Нам бо світить весняний Ярило,
Знов і знов тут Європа мовчить.
Наші крила — небесні вітрила, –
Каже, янгол, на моєму плечі.
Молить, вибач, щоденна потреба,
Ми гуртуємо янголів крила.
Щоби янголи закрили небо,
Бо ніхто, крім нас, не закриє.
Бережи себе, друже, я поруч,
Я найближчий з твоїх глядачів.
Але треба підвозити порох, –
Мовить, янгол на моєму плечі.
Україну святу боронити –
Всі ми янголи взяли мечі,
Ти тримайся, мушу летіти, –
І стоїть тепер вдень і вночі.
Від Карпат аж до териконів,
Від Чернігова до Керчі.
Захисник, рятівник, охоронець –
У кожного з нас на плечі!
РУШНИЦЯ, ПАЛЯНИЦЯ, УКРЗАЛІЗНИЦЯ
Рушниця, паляниця, Укрзалізниця.
Лесі Українки слово – тверда криця!
Від навали орків гідна вакцинація.
Хай крокує нах.й рашистська федерація!
Рушниця, паляниця, Укрзалізниця.
Збройні сили наші на своїх позиціях.
Стрій тримають кращі в нашій генерації.
І крокує нах.й рашистська федерація!
Рушниця, паляниця, Укрзалізниця
Ви за Україну, діти, помоліться,
І в підвалах темних і в евакуації.
Хай крокує нах.й рашистська федерація!
Рушниця, паляниця, Укрзалізниця.
Мрія в Перемогу хай у всіх здійсниться.
Всесвіт волонтерить, шлють коктейлі «братцам»,
І крокує нах.й рашистська федерація!
Рушниця, паляниця, Укрзалізниця!
Так впаде ганебно путінська в’язниця.
Люди всього світу врешті мають рацію –
І крокує нах.й рашистська федерація!
Рушниця, паляниця, Укрзалізниця!
Україна – сильна, файна молодиця.
Потяг у майбутнє, ним прямує нація –
А крокує нах.й рашистська федерація!
м. Рівне
litgazeta.com.ua
