Чарує зір весняним листом,
Як це буває кожен рік.
І навіть наступи рашистів
Десь відсуваються убік.
А білі вишні–наречені
До сонця квіти підняли.
В його промінні – золочені, –
Самі, як сонечка цвіли.
На новий день, на білопіння,
Вітрець притрушує росу.
І як же ви – людські створіння,
Таку руйнуєте красу?!
Чому ж це ви, такі «великі»
Жорстоких воєн «королі», –
Сьогодні козаками биті
На нашій, батьківській землі?
Дідівські заповіді знаєм,
Їх проголошено давно:
— Ми на чуже не зазіхаєм,
Але й свого — не віддамо!
Умієм славу здобувати,
А ви прийшли – собі на гріх.
Ми ваші орди будем гнати,
Допоки виженемо всіх.
… І стихне грім на батареях,
Дощами змиє каламуть,
А по зруйнованих траншеях
Волошки й маки зацвітуть…
29.04.2022
Прокоментуєте?
