Ми ділили на всіх
Нагороди і рани.
Де ви, друзі мої –
Москалі – ветерани?
Присягали на дружбу,
Тепло тисли нам руки, –
То у кого ж на службі
Ваші вбивці – онуки?!
Ми вас кликали радо
На багату гостину,
А отримали зраду, –
Наче постріл… у спину.
Вдерлись ви в Україну –
«Руський мір» насадити.
Та за вами руїни,
Емігранти і вбиті …
Вже немає «братів», –
Є ординці при зброї.
Б’ють московських катів
Українські герої!
Ще не час спочивати,
Мусим жити та діять!
Щоби землю прибрати —
І хлібами засіять…
Прокоментуєте?
