Головний сержант ЗСУ поет Сергій Пантюк презентував нову книгу

0

…Хай залізо прикипає до долонь,
Хай не виникає слабкості й пощади!
Хай спопеляє нечисть
наш животворний вогонь,
Україно, імені твого ради!
 

Сергій Пантюк, 02-03.03.2022
 
Днями в Києві, у гостинній залі Національного музею літератури України, в рамках музейного проєкту «ритМИ і риМИ війни», відбулася презентація 19-ї збірки поезії «Зникома зима» поета, а нині головного сержанта Збройних Сил України  Сергія Пантюка.
В умовах війни, що триває, працівники музею не припиняють активної соціокультурної діяльності, акцентуючи передовсім патріотичну воєнну мистецьку тематику трагічного сьогодення України, що протистоїть варварській агресії російської федерації.

Як зазначив у своєму виступі український громадський діяч, голова ОУН Богдан Червак, дуже символічним є те, що презентація збірки добровольця Роти УВО поета Сергія Пантюка відбувається в музейній залі, де триває виставка робіт сучасної художниці Марини Соченко «Держава будується нині». На полотнах мисткині представлені портрети борців за українську державність різних поколінь, а Сергій Пантюк і його побратими – це воїни, які нині продовжують справу славетних попередників.

Сергій Дмитрович Пантюк ‒ сучасний український письменник, редактор, видавець і громадський діяч. Автор 28 книг: збірок віршів для дорослих і дітей, прозових творів (роману, повістей, оповідань), а також абеток («Абетки грибничка» та ін.) Від 24-го лютого 2022 р. – доброволець Роти УВО (Української Військової організації) Територіальної оборони міста Києва (ТРО), від травня 2022 р. ‒ головний сержант батареї протитанкових керованих ракет 23-го Окремого батальйону спеціального призначення ЗСУ (23 ОБСП ЗСУ). Брав участь у військових операціях під Києвом та Бахмутом.

На презентацію збірки «Зникома зима» Сергія Пантюка завітали бойові побратими поета: Василь Лютий (Живосил) – позивний Орфей, сержант Євген Стемпковський (Гек), а також бійці з позивними Малятко, Мора, Кислий і Каштан; колеги по письменницькому цеху (Іван Андрусяк, Алла Миколаєнко, Сергій Батурин, Валентина Заха-Бура та ін.), науковці (Юрій Ковалів, Тетяна Шептицька, Юлія Соколюк, Наталія Богданець-Білоскаленко, Катерина Борисенко), журналісти (Тамара Маркелова, Сергій Демчук, Олександра Решмеділова), бард із Ніжина Олег Кошовий – багато шанувальників творчості та чину воїна Сергія Пантюка і його друзів.

Особливим теплом зігріла учасників презентації присутність на заході двох матерів. Матері загиблого побратима Сергія Пантюка Олександри Подкопаєвої, волонтерки й громадської активістки. Її син Сергій Подкопаєв (позивний Пархом) – доброволець від 24.02.2022 ‒ героїчно загинув у бою на околиці Бахмута, боронячи рідну Донеччину. А також пані Марії Ноги – матері молодого поета Юрія В. Ноги, який відійшов у засвіти 2012 року і який був творчим побратимом Сергія Пантюка.

Також Сергій Пантюк у своєму виступі відзначив особливу місію дружин військових, які тримають тил, допомагають своєму подружжю і словом, і ділом, і щирою молитвою. «А дружинам поетів і воїнів треба ставити пам’ятники», ‒ тепло пожартував поет, дякуючи в особі Тетяни Шептицької новітнім українським Ярославнам.

Власне презентація – це читання віршів автором Сергієм Пантюком та модератором Іваном Андрусяком. Це жарти та експромти, якими фонтанували обидва поети, а також фахові акценти щодо творів із нової збірочки від професора Юрія Коваліва та музичні композиції на вірші Сергія Пантюка у виконанні композитора Василя Лютого (Живосила). В унісон до поетично-патріотичного дійства прозвучали й авторські пісні Олега Кошового.

Символічним акцентом презентації став подарунок від друзів поета Парасковії Нечаєвої та Леоніда Євменьєва ‒ кошик зі сливами та слив’янкою для Сліви [позивний головного сержанта Сергія Пантюка і творче псевдо поета – засновника фестивалю «Віршень». На Всеукраїнському фестивалі поезії та авторської пісні «Віршень», який Сергій Пантюк започаткував ще на своє 30-річчя, надають слово і майстрам пера, і поетам-початківцям. А також, згідно з давньогрецькою поетичною традицією, пригощають вином, яке в українсько-пантюківській інтерпретації звучить (а нині особливо актуально!) як «кров ворожа»].
Завершилася презентація автограф сесією, знимкуванням на згадку та спілкуванням Сергія Пантюка із шанувальниками його творчості.

Учасники заходу в Національному музеї літератури України традиційно донатили на потреби ЗСУ, передовсім побратимам Сергія Пантюка ‒ на придбання автомобіля з евакуатором для порятунку пошкоджених бандеромобілів. Під час заходу було зібрано 10200 грн! (Збір триває, й охочі можуть долучитися: картка Приватбанку 5168 7451 2691 4354, Старков Юрій Миколайович).
 
Сергій Пантюк «Зникома зима» (2023)
 
Новою збіркою віршів «Зникома зима» Сергій Пантюк продовжує свій комбатантський чин у сучасній українській літературі. Адже як видавець він спільно з Борисом Гуменюком стоїть біля витоків формування новітньої української комбатантської літератури, бо саме у «Видавництві Сергія Пантюка» 2014 року побачило світ перше видання збірки «Вірші з війни» поета Бориса Гуменюка. Бориса Гуменюка ‒ добровольця російсько-української війни від 2014 року, бойового побратима Сергія Пантюка, який пропав без вісти під Бахмутом наприкінці грудня 2022 року і якого згадували на презентації усі, хто брав слово.

Комбатанти ‒ особи, що входять до складу збройних сил країни, яка перебуває у стані військового конфлікту, і які беруть участь у військових діях. Феномен України полягає в тому, що її сучасне мистецтво, літературу в тому числі, формують передовсім митці (письменники, музиканти, художники), які взялися до зброї і після російського вторгнення 2014 року, і в лютому 2022 року. Як гірко зазначив Богдан Червак: «Участь наших поетів у війні – це жахлива ціна, яку ми платимо за нашу перемогу…»

Вірші, покликані війною, у збірочці поета і воїна Сергія Пантюка різні, навіть еклектичні. Є висока патетика з алюзією до героїв Крут («…Україно, імени твого ради!»; «…Тільки краплі крові густішатимуть, / вигранюючи святе / ймення України…»).
Є різкі плакатні рядки «на межі поезії» (за висловом Івана Андрусяка):
 
Генетичне сміття,
Вірус людства.
В них немає життя
Без паскудства… («Кацапи»)
 
Є хокку з окопів:
 
Бджоли збирають мед
Із пізніх квітів,
Нашою кров’ю скроплених.
……………………………..
Це не сніг, а попіл
Із цигарок янголів,
Що відпочивають після бою…
 
Є відверта люта сповідь про те, що «пече, наче в оці остюк», а також «Лікарняна лірика»:
 
…У палатній самотності зайвий плин,
Це десята цигарка за п’ять годин,
Гільйотиною висне пекуче бра –
Наджинджурює жереб жорстка жура…
Найніжніший діагноз – стабільний стан,
Від пігулкових цьомок тремтять вуста,
Із кутків перші пагони снів ростуть
І шепочуться душі померлих тут…
 
Є навіть доволі похмура авторська загадка з варіантами відповіді:
 
…Пече печатка
Небесну твердь.
І це ‒ загадка,
Відгадка ‒ ……
 
Є танка і «Майже брахіколон», є класична силабо-тоніка («…Ще блискітками жевріло село, / Їх не могла задмухати завія. / Хоч серед нас Андрія не було, / Та ми бешкетували на Андрія…») й еротичний верлібр:
 
…Але наразі
наднові зорі очей і губ,
дві планети грудей
і туманність лона
ще очікують народження
свого Бога…
 
У четвертому розділі збірки «Любити пересмішника» вміщено й  класичну байку на актуальну тему («Господар і Шавка»), і діалог-стьоб із «Мавкою» Лесі Українки та з віршем Гійома Аполлінера «Міст Мірабо»:
 
…Регочуть десь бл… ижні,
Гуде в голові,
І клоун при владі,
Та ми ще живі!
 
Тільки побіжний погляд на збірку «Зникома зима» Сергія Пантюка доводить, що поет-воїн не зраджує собі як поетові, який постійно експериментує зі звуком, словом, образом, жанром і ритмом вірша та відточує майстерність. Розлога палітра емоцій автора тепер окроплена війною, проте через лють, сум, навіть ноти безнадії поет піднімається у віршах до щирої патріотичної піднесеності, проникливого ліризму, чуттєвості, а також цілющої іронії та самоіронії.

У відкритому діалозі з модерністами Майком Йогансеном, Гео Шкурупієм, Тодосем Осьмачкою, ремінісценцією до жертовного чину в ім’я гідності та України Василя Стуса у назві збірки («зникома» зима), використанням роботи Бориса Гуменюка «Різдвяна ніч» в оформленні обкладинки книги Сергій Пантюк утверджує одвічний чин українських поетів: бути в авангарді майстрів Слова та в авангарді борців за честь і волю України.
 
Ніна Головченко
 
 
 

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я