Серпневої пори Україна відзначає 100 — літній ювілей Леоніда Полтави (Пархомовича) – поета, прозаїка, драматурга, журналіста, громадського діяча. З цієї нагоди в місті Ромен на Сумщині відбулися урочистості: науково-публіцистична конференція, відкриття меморіальної дошки та поетичні читання.
На науково-публіцистичній конференції виступили історики, краєзнавці: Генадій Іванущенко, Віктор Рог, Григорій Діброва, Валентина Єфремова, Надія Карпенко та інші. Юним переможцям конкурсу на знання творчості Леоніда Полтави були вручені сертифікати та грошові премії. У селі Пустовійтівці, де знаходиться єдиний в Україні музей Леоніда Полтави, відбулися поетичні читання.
Леонід Полтава народився 24 серпня 1921 року в селі Вовківцях Роменського району на Сумщині в лікарсько-вчительській родині з давніми культурними традиціями. Закінчив Ніжинський учительський інститут (1940). Зустрічався з маститими на той час українськими поетами Володимиром Сосюрою й Максимом Рильським. Захопився сонетами.
Під час Другої світової війни – активний діяч українського підпілля, в’язень фашистського концтабору; у повоєнні роки перебував у таборах для біженців у Німеччині. Жив кілька років у Парижі, потім — у Мадриді.
Радянської пропаганда зарахувала Леоніда Полтаву до «зрадників». Так само, як писали, що Мазепа прислужував шведам, Бандера, Шухевич, Коновалець, Мельник – німецькій владі, замовчуючи основну мету таких тимчасових співіснувань. Активні українці використовували будь-яку історичну можливість задля того, щоб Україна стала вільною! До речі, та ж совєцька пропаганда замовчувала той факт, що, приміром, Степан Бандера більшу частину війни просидів у німецькому концтаборі за все ті ж націоналістичні українські переконання… Так і Леонід Полтава опинився «остарбайтером» у Берліні, в’язнем у Потсдамі… Але, переїхавши за кордон, зумів перевезти із собою український шрифт із видань Ромен та Харкова для того, щоб друкувати літературу українською мовою.
По війні письменник розгортає літературну діяльність, редагує за кордоном з Леонідом Лиманом журнал «Школярик», видає першу поетичну збірку. Окремими книгами його твори виходять лише після війни: 1946-го — перша збірка «За мурами Берліна», 1948 – «Жовті каруселі». 1952-го – «У вишневій країні». Згодом за океаном виходять іще чотири поетичні збірки: «Біла трава», «Вальторна», «Із еспанського зшитка», «Смак Сонця», 1953 року – «Українські балади», а у 1958 – «Римські сонети». Леонід Полтава писав багато для дітей. «Абетка з історії України» – один із найвідоміших його дитячих творів.
Сьогодні ми позиціонуємо Леоніда Полтаву, передовсім, як поета, драматурга, перекладача, публіциста, дитячого письменника, учасника націоналістичного підпілля революційної ОУН на Сумщині, редактора еміграційних видань Організації українських націоналістів, члена еміграційних спілок ОУП «Слово» та Асоціації Діячів Української Культури.
У різні роки Леонід Полтава працював ув українських редакціях радіо Мюнхена, Мадрида, Парижа, Вашингтона… очолював український відділ Іспанського радіо, працював на радіо «Свобода» у Мюнхені. З 1958 – у США в українській редакції радіо «Голос Америки». Звісно, за часів СРСР ці радіостанції називали «ворожими голосами».
Похований Леонід Полтава у США, на українському православному цвинтарі Святого Андрія у Саут-Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі.
І насамкінець, до вашої уваги – вірш поборника української незалежності Леоніда Полтави, такий співзвучний сьогоднішньому дню:
Щити
У панцерах, з мечами і щитами
Стоять далекі предки перед нами,
Хоч дивно нам дивитись на щити
З двадцятого століття висоти…
Щити, щити! Скількох ви заслонили,
Щоб не зійшли народи у могили!
Ми й мир утратили, і волі не знайшли,
Коли мечі в плуги перелили!..
Нехай же бачим наш одвічний Київ
І воїна при брамі Візантії,
Хай всі серця з’єднаються умить
У щит Вітчизни — непоборний щит!
Микола ГРИЦЕНКО
Прокоментуєте?
