Це твоє право – стати стіною храму,
Мовчати і бути свідком причасть і прощі,
Не пропускати вітри і стояти прямо
Серед морозної ночі,
Міської площі,
Серед дощів
І натовпів інтуристів,
Серед безсоння втомлених магістралей,
Бо за твоєю твердю спокійно й чисто
Під куполами в тиші звучать хорали.
Бо за тобою високо і бездонно
Творять свою всенощну земні й крилаті
Так, що усі ці бані,
Усі колони
Аж проростають в вічність від благодаті!
Тільки стіна як стала – то вже навіки!
Що б не було – уперто і непорушно.
Із берегів хай пнуться моря і ріки,
Хай безпощадні вітри видувають душу…
Тільки стіна не має на відчай права,
Хто б не розгойдував сумнівом і війною,
Поки незгасна, згущена і на славу,
Божа молитва світиться за стіною!
Малюнок — Olena Zavitailo
facebook.com
Прокоментуєте?
