Інтернет – великий винахід людства. Країни і континенти стають близькими одне до одного. Люди можуть спілкуватися з різних півкуль Землі.
Цього разу долати такі простори не знадобилося, але ж Інтернет з’єднав 40 бібліотек із Кіровоградської області і Криворіжжя. Через зум відбулася презентація книжки «Таємниці старого горіху», поки що єдиної книжки, написаній у таким колективом.
Співавторством нікого не здивуєш, хоч це нечасте явище. Але ж твір, написаний 20 авторами з усіх куточків України, який прочитується на одному диханні, і, якби в змісті не був вказаний автор кожного розділу, читач не здогадався б, що це – спільна робота. Це сенсація. Такий написаний уперше, його можна внести до книги рекордів України.
До речі, не перший. Літературне об’єднання «Степ» ім. Віктора Погрібного, що діє на Кіровоградщині вже 84 роки, уже має досвід написання творів у співавторстві. Голова літоб’єднання Ольга Полевіна разом з Олександром Архангельським написали кілька книжок. До слова, їхній роман «Вінок сонетів» двічі отримав диплом переможця в літературних конкурсах.
Ідея написання «Таємниць старого горіха» належить Ользі Полевіній. Першою спробою написання таких творів було завдання студійцям написати за заданим сюжетом епізод. Тягнули жереб. Дев’ять авторів узяли участь, а Ольга Полевіна об’єднала новели в єдиний твір. Так народилась повість «Сороки далекого села», яка здивувала не тільки читачів, а й самих авторів: коли кожен читав свій уривок, ніхто не уявляв, як це можна об’єднати. Але ж удалося! Тоді й виникла ідея запросити до співпраці авторів з інших міст.
Цього разу О. Полевіна не пропонувала готовий сюжет, а обмежилася переліком дійових осіб: родини діда й баби, до яких у село на канікули приїхали діти й онуки. Завдання авторам було: описати будь-яку пригоду, яка трапилася з будь-яким героєм. Кожний обрав собі одного з членів родини і розповів свою історію. Більшість авторів не були знайомі до того часу і не знали про існування одне одного, тож думали, що їх запросили до збірки оповідань на тему «Канікули в селі». Тому, коли знову вийшов єдиний твір, багато хто здивувався.
Ольга Полевіна з окремих клаптиків-оповідань «пошила» різнобарвний веселий «килим». Це повість про щасливе дитинство, про велику родину, де всі люблять одне одного, збираються разом у батьків, як тільки з’являється нагода. Про мудрого діда, який є найкращим другом своїх дорослих онуків, про маленьких бешкетників, які поринають у розкіш літнього села, про те, як дорослі онуки ставляться до своїх маленьких братів і сестричок. Про те, як повинні спілкуватися дорослі з дітьми, щоб вони їх слухали й поважали.
20 авторів холодної воєнної зими під час блекаутів писали веселу повість про сліпуче сонце й щедре літо. Про мирне літо, яке неодмінно настане.
«Двигуни» цього процесу, письменниці Ольга Полевіна (м. Кропивницький) і Еліна Заржицька (м. Дніпро) запалили письменників з усієї України на написання цієї доброї і мудрої книжки.
І ось вони зустрілися – автори з різних міст і їхні читачі. На екрані виникали обличчя, і читачі впізнавали: ось та, яка написала про цапа, що підняв на роги велосипед, ось авторка, яка створила майже детектив про самотню пасажирку, яку грабували в темному переході перону, а ця жіночка є автором незвичайної історії, як маленька дівчинка ночувала в лісі, а ця гарна пані з блискучими чорними очима написала про мавпочку, яка завдавала чимало клопоту.
І виникало бажання прочитати книжку, яка за засобом написання є поки що єдиною в Україні.
А може, і єдиною у світі.
Залишилося назвати авторів по обидві боки екрану. Це Ольга Полевіна, Ніна Даниленко, Надія Чичкан, Олена Трибуцька, Тетяна Микитась (Кропивницький), Еліна Заржицька (Дніпро), Любов Купцова (Одеса), Олександр Архангельський (Знам’янка, Кіровоградська область), Євген Безус, (Верхньодніпровськ), Наталя Фесенко (Олександрія, Кіровоградська область).
І — 40 бібліотек.
Ця зустріч – не остання, бо інтерес до цієї книжки росте: як можна було об’єднати стилі, бо в кожного автора свій, як з багатоголосного хору зробити унісон. Дослідження цього феномену – ще попереду.
Лукія Лохновська
