Коронні страви від письменників

0
404

Кажуть, панда в середньому їсть 12 годин на добу. Людина під час карантину харчується, як панда. Ось чому це насправді називається «пандемія»…

Кабінет молодого автора Національної спілки письменників разом із видавництвом «Саміт-книга» поцікавилися в сучасних прозаїків і поетів, що вони люблять власноруч готувати на кухні і чи готові поділитися своїми рецептами з читачами. І… Що ми тільки не отримали! І рецепт чорної пасти з чорнилом каракатиці від Ігоря Павлюка, і секрети торту «Зілля» від Тані П’янкової, і 6-годинний «Бограч» від Василя Кузана, і дізналися, як готує «рибу» без риби Валентина Семеняк і що таке «Неправильні голубці» в Іванни Стеф’юк.

І це – тільки частина того, чим із нами поділилися письменники!

Знатимете тонкощі письменницької кулінарії і ви. А автор того рецепту, який у вас, дорогі читачі, викличе найбільший резонанс – заохотить до коментування, перепостів, а головне – до бажання приготувати самим і поділитися з нами своїми світлинами,  отримає чудову книгу Ірини Філіпової «Париж в апетитній упаковці»!

Отже – усі на кухню!

РЕЦЕПТ ВІД ВАЛЕНТИНИ СЕМЕНЯК

«ЗАМІСТЬ РИБКИ»

Коли хтось уперше куштує цю страву, то дуже часто запитує: «А де ви такого смачного лосося купили?» або «Хм… а що це за рибка така смачнюча?» Насправді ніяка це не рибка. Не їм рибку вже 22 роки, – вегетаріанка. Але сьогодні поділюсь секретом, як у домашніх умовах можна приготувати «лососину», не купуючи її в супермаркеті.

Інгредієнти

  1. Класична пачка адигейського сиру (340–350 гг);
  2. Пачка листя нурі;
  3. Борошно – 1 склянка (приблизно);
  4. Велика цибулина;
  5. Сіль, будь-які спеції (за смаком);
  6. Куркума – обов’язково (дає жовто-золотистий колір і має багато корисних властивостей);
  7. Вода – стільки, скільки забере борошно, для приготування кляри;
  8. Столова ложка сметани.

Приготування

  1. Ріжемо сир невеличкими пластинами (10–11);
  2. Листя нурі розрізаємо смужками (вони продаються квадратними);
  3. Готуємо кляр. Змішуємо борошно з водою, додаємо потерту цибулину (найменші в тертці отвори), спеції (базилік, коріандр, мускатний горіх, мелений перець), зокрема куркуму, сіль за смаком. Ретельно вимішуємо до консистенції густої сметани.
  4. Смужки листя нурі змочуємо у воді (заздалегідь поставити миску з водою) і розстеляємо кожну окремо. Кладемо зверху дольки сиру і загортаємо в листя.
  5. Нагріваємо сковорідку (олія та, яка до вподоби), занурюємо приготовлені «шматочки» в кляр, викладаємо і смажимо.
  6. Прикрашаємо (або кетчуп, або хрін, або гірчиця), також – зеленню.

СМАЧНОГО!

Валентина Семеняк (з родини Штангей) народилася у містечку Тальне на Черкащині. Студіювала журналістику у Київському державному університеті ім. Тараса Шевченка.

Членкиня Національної спілки журналістів України та Національної спілки письменників України. Лавреатка Всеукраїнських та Міжнародних літературних конкурсів. Спеціальна відзнака «Вибір продюсера» в номінації «Кіносценарії» на Міжнародному літературному конкурсі «Коронація слова» (2016). Серед переможців «Коронації слова» у номінації «Мала проза» (2018). Тернопільський Медіалаб-центр записав «Аудіо-казки» Валентини Семеняк  («Хто загубив усмішку?», «Як Яринка врятувала ялинку», «Музика серця», «Баба Сяба», «Бурмотійко і Даринка») для незрячих діток.  Золота медаль української журналістики (НСЖУ) та медаль «Почесна відзнака» (НСПУ).

Прессекретарка Тернопільської обласної організації НСПУ. Живе і працює в Тернополі.

У творчому доробку п’ятнадцять книг. Книга «Бурмотійко і Даринка» номінувалася на кращу книгу Львівського книжкового форуму у номінації «Література для дітей від 0 до 5-ти років».

ТОРТ «ЗІЛЛЯ» ВІД ТАНІ П’ЯНКОВОЇ

Швидкий, бюджетний і низькокалорійний бісквіт, котрий підходить до посту, якщо не перекладати і не робити глазур. Жодних яєць, масла, сметани, молока, мінімум борошна, цукру і ніякого крему! Вологий, дуже ніжний і самодостатній.

Вийде навіть у господиньки-початківця.

Інгредієнти:

  1. Вода тепла – 300 мл
  2. Борошно – 250 г
  3. Рослинна олія – 80 г
  4. Цукор – 100 г
  5. Какао – 3 ст. л
  6. Порошок до печива – 18 г
  7. Ванільний цукор – 1 пакетик
  8. Повидло зі смородини (можна абрикосове чи будь-яке інше)
  9. Грецькі горіхи – 100 г (можна будь-які інші)
  10. Глазур (будь-яка) для декору

*Останні 3 інгредієнти погоди не роблять, можемо обійтися і без них.

Спосіб приготування:

1. У зручну миску вливаємо теплу воду + олію + цукор + ванільний цукор. Все гарно перемішуємо.

2.  В окрему ємність просіюємо борошно + какао + порошок до печива.

3. Змішуємо сухі інгредієнти з рідкими. Додаємо повидло і горіхи (або не додаємо зовсім).

4. Виходить тісто, за консистенцією схоже на густу сметану. Перевіряємо густину так: набираємо тісто в ложку і виливаємо назад – воно має тягнутися і, падаючи на основну масу, не відразу ж тонути, а трішечки затримуватись на поверхні, а вже потім розпливатися. Якщо тісто вийшло занадто рідке, – можна всипати ще одну ложку борошна або какао.

5. Форму для випікання (у мене – мультиварка) застеляємо пергаментом і змащуємо дно та боки рослинною олією. Виливаємо тісто і кладемо випікатися у попередньо розігріту духовку. (Я вмикаю мультиварку на режим випічка і через 1 хв. виливаю тісто.)

6. Випікаємо до готовності (у мене печеться орієнтовно 35–40 хв., у духовці може бути і раніше через різницю в технології випічки). Готовність пробуємо дерев’яною шпажкою. Залишаємо на столі у формі на 20 хв. Потім можемо вийняти з неї.

Декор:

Глазур використовуємо будь-яку або не використовуємо взагалі. Торт усе одно вже смачний.

Сьогодні у мене шоколадна глазур із пакетика (бо часу обмаль), але якщо ви маєте більше часу, ніж я, то приготуйте супершвидку і мегасмачну глазур. Даю вам 2 улюблені варіанти, які вас не розчарують:

  1. Перемішуємо 120 г сухого молока + 20 г цукрової пудри + 40 мл води.
  2. Перемішуємо 4 ст ложки згущеного молока + 3 ст. л. сухого молока (можна використовувати дитячу суміш).

Охолоджений бісквіт глазуруємо, прикрашаємо на свій розсуд.

ЗІЛЛЯ ДО ТОРТУ

1. Заварюємо міцну каву або гарячий шоколад. Для бісквіту нам потрібно орієнтовно 50 мл. Додаємо 1–2 ст. л з гіркою згущеного молока. Охолоджуємо до кімнатної температури.

2. Відціджуємо суміш від кавової гущі і додаємо 50 мл гарного коньяку. Пробуємо на смак і на запах. Міцність і запах мають подобатися.

Набираємо отриманий коктейль у звичайний шприц і обережно, щоб не пошкодити декор, із боків вводимо у бісквіт «зілля» по всьому периметру.

Через кілька хвилин можемо пригощати гостей.

Таня П’янкова – українська поетеса, прозаїкиня, редакторка, організаторка фестивалів, креативних літературно-мистецьких заходів, перфомансів, театралізованих літературних читань.

Авторка 6 поетичних та прозових книг, резонансного роману «Чужі гріхи». Співзасновниця та арт-директор літературної агенції «Зілля» й однойменної громадської організації. Працює в жанрі поетичних замовлянь  з використанням галицького, бойківського, лемківського діалектів та циганської (ромської) мови.

Маркетолог.

БОҐРАЧ ВІД ВАСИЛЯ КУЗАНА

Боґрач – це унікальна страва, яка готується в казані на відкритому вогні. Готується довго, зазвичай чотири-шість годин. Час приготування – чудова нагода і можливість для спілкування із родиною, друзями, однодумцями, близькими.

Інгредієнти (з розрахунку на 10 осіб):

  • копчена підчеревина – 300 г
  • свіже сало – 200 г
  • яловичина (підчеревина) – 1 кг
  • свинина (грудинка) – 1 кг
  • свинина на кістці – 1,5 кг
  • цибуля – 2–3 шт. (великі)
  • морква – 4–6 шт.
  • болгарський перець – 8 шт.
  • картопля (невелика) – 16 шт.
  • помідори – 4 шт.
  • червоне сухе вино – 300–400 мл
  • часник – 10 зубчиків
  • петрушка – 5 гілочок
  • кріп – 7 гілочок
  • паприка – 10–15 г
  • приправа «Ерошпішта» – 3–5 г
  • мелений гострий червоний перець – 10–20 г
  • лавровий лист – 6 листків
  • кмин – 13 г
  • сіль – 40 г
  • вода – 5 л

Спосіб приготування:

Спочатку сало і копчену підчеревину треба нарізати кубиками та обсмажити в розігрітому казані 5–7 хв. так, аби витопився жир. Додати дрібно порізану цибулю і просмажити її до прозорості. Потім додати паприку, кмин, мелений червоний перець. Перемішати.

За цей час нарізати великими кубиками свинячу грудинку та яловичу підчеревину, додати в казан та обсмажити до легкої скоринки. Додати свинину на кістках. Можна ребра. Посолити, влити воду, накрити казан кришкою і залишити тушкуватися на слабкому вогні три години, періодично помішуючи. Після першої години вкинути 3–4 лаврові листки.

Нарізати моркву кільцями, а болгарський перець – дрібними кубиками. Покласти у казан до м’яса. Нарізати великими шматочками половину почищеної картоплі. Викласти її у казан і тушкувати страву ще годину. Потім додати картоплю, що залишилася. Тушкувати ще 15 хв.

Потім додати ще 3–4 лаврові листки, подрібнені помідори та сухе червоне вино. На кінчику ложки взяти угорської приправи «Ерошпішта» і додати у казан. Тушкувати ще 10 хв. Додати розчавлені зубчики часнику, подрібнені кріп  та петрушку.

Перемішати та  зняти з вогню. Смачного!

Василь Кузан – український поет, прозаїк, літературознавець, журналіст, громадський діяч, член Національної спілки письменників України та Національної спілки журналістів України. Голова обласної організації Спілки письменників Закарпаття.
Автор 22 книжок. Збірка віршів на бойківському закарпатському діалекті української мови «Дьоньдята» вийшла у 2018 році. Твори перекладені французькою, англійською, німецькою, іспанською, угорською, російською мовами. Словацькою (білінгва) та польською вийшли окремі книги.

Автор понад сотні текстів пісень. Член Правління НСПУ, член НСЖУ, експерт всеукраїнського рейтингу «Книжка року», академік Міжнародної академії літератури і мистецтва. Співзасновник і директор літературної агенції «Зілля» та однойменного видавництва. Засновник літературної Премії Ордену Карпатських Лицарів та літературного фестивалю «Карпатський Пегас» (з 2015р).
Лауреат Міжнародних та всеукраїнських конкурсів, премій імені Ф. Потушняка, Юрія Яновського, Ярослава Дорошенка, Пантелеймона Куліша.

«НЕПРАВИЛЬНІ ГОЛУБЦІ» ВІД ІВАННИ СТЕФʼЮК

Голубці з підпеньками у нас у родині стали традиційними після бабчиного висновку: «Ця мала ненза не їст шкварки. І ніц ти їй не зробиш. Викидає котові».

Ненза – то про мене говорилося, якби хтось питав.

Бабка Маріка бере три пригорщі ґрисікової крупи, запарює у ринці води до напівготовності, до того кришить петрушки.

Тре зо три барабульки сирі на дрібній терці.

Стару пательню розігріває і підсмажує з морквою і давленим часничком підпеньки, і як я багато зазираю «в руки», то жартома проганяє: «Чо ти зазираєш, єк ворона у кістку? Не даю я туда шкварки, не да-ю».

У великому баняку «купаються» дві крижєвки молодої капусти. Ну як купаються – бабка їх обварює до мʼякості, але що буде мені казати. Перевірити, що капуста така, як треба, дуже легко – вона тоді прозорувата, а ще пара, яка іде від неї, смачно пахне борщем-капусняком. Дихати парою бабка так само не дуже то і дозволяє: «Ану най,боїт!» І я, шморгнувши носом, відступаюся і спостерігаю вже збоку.

Коли капустяні крижєвки обварилися – бабка студить їх, ділить на листки, вирізає з кожного листика прожилку і робить голубці.

Дно банячка чи горшка, де варяться голубці, бабка вистилає капустяними листками. А далі накладає вже самі голубці. Високо в горах варять дуже маленькі голубці, «пальчики». Кобацькі – середні, якраз містяться в ложку. «У банєку вони мают бути туго, а вода сама собі найде шпару», – вчить бабка  в надії, що колись я то пригадуватиму.

Коли всі голубці вже в банячку чи горшку, бабка утрамбовує їх зверху ложкою, кладе листик бибковий, і заливає поливою (вода, томат, сметана, часник).

Думаєте, найголовніше зробити добру начинку? Ага, якраз таки – весь секрет голубців (принаймні, бабчиних) завжди був у поливі.

Одного разу я дуже хотіла помогти зробити хоч поливу, і додала в неї замість солі – соду. Біле – біле, і чого бабка так си сварила… Словом, добре дивіться, що ви додаєте в поливу – то має бути саме сіль.

На маленькому вогні бабка варила голубці від півтори до двох годин (залежало, наскільки замолоде листя і піч це чи газова плитка). А ще все залежало від того, шпортаюся я попід ноги чи ні.

«Ти вуводе малий, через тебе гляба в голубці мнєса дати», – сварилася бабка жартома, але робила переважно саме такі – дід Митро схвалив кулінарний експеримент.

… Перший раз бабка підпустила крутити голубці мене десь у років 15. І я себе відразу відчула дорослою дівчиною, і така щаслива ходила від того. Але готувати сама боялася. Перші свої голубці я приготувала, коли бабка Маріка пішла «у вишеньки»… Вона мене колись малою семиліткою взяла в коліна, і розказувала, що колись її не стане, «піду я, Івасю, у вишеньки». Я тоді розплакалася таки наголос, і довгий час не хотіла їсти вишень – боялася віддати свою бабку. І вона не лишала мене, аж поки я не стала доросла молодиця.

Так ось, коли я зробила свої перші голубці, облітав вишневий цвіт. Я не могла толком згадати вміст начинки, крім підпеньків. Бо крутилася ота фраза в голові: «Хто таке чув – голубці з підпеньками. Але ну а єк – ця мала ненза не хоче їсти шкварки»…

Короткий словничок:

Підпеньки – опеньки. Тут – консервовані.

Ґрисікова крупа – кукурудзяна крупа середнього помелу.

Пательня – сковорідка.

Крижєвка – головка капусти.

Ану най, боїт – не чіпай, кипить.

Листик бибковий – лавровий листок.

Вувод – одуд.

Гляба – дарма, неможливо.

Мнєсо – мʼясо.

Іванна Стеф`юк (Олещук) – українська письменниця, літературознавець, етнограф, методист. Член НСПУ (з 2013). Лауреат літературно-мистецької премії імені Марка Черемшини та літературної премії імені Пауля Целана. Кандидат філологічних наук (PhD), доктор філософії у галузі філології.

Завідувач науково-методичного кабінету дослідження та збереження традиційної культури Учбово-методичного центру культури Буковини, куратор етнографічного проекту «Спадщина» (м. Чернівці). Займається нематеріальною культурною спадщиною Буковини, її дослідженням та популяризацією. Науковий працівник Снятинського літературно-меморіального музею Марка Черемшини. Фотомодель, захоплюється клінічною психологією, моделюванням жіночого одягу, верховою їздою, фотомодельною справою і писанкарством. Живе і працює в Чернівцях.

ВАЛЕНТИНА ЛЮЛІЧ:

РЕЦЕПТ «ПЕЛЬМЕНІ ПО-МОЄМУ»

Цю страву полюбляють мої хлопці, а я – разом із ними. Оскільки вона готується швидко, завжди свіженька та ду-у-уже смачна. Для мене вона ідеальна, бо робиться швидко і до смаку чоловічої частини моєї сім’ї.

Я її інтерпретувала з пельменів по-грузинські і переробила по-своєму, тому вона так і називається «пельмені по-моєму».

Для тіста:

300–350 грам борошна;

1 яйце;

50 грам холодної води.

Для начинки:

250–300 грам фаршу (краще свинячого, але підійде будь-який);

сіль, перець, зелень петрушки, укроп (можна будь-яку зелень, яка є) на смак;

трішечки водички.

  1. Замішуємо тісто, як на пельмені, загортаємо у плівку і кладемо у холодильник на 10–15 хвилин.
  2. Поки тісто відпочиває, готуємо фарш. Змішуємо всі інгредієнти і ретельно перемішуємо руками.
  3. Дістаємо тісто, ділимо на дві частинки. Почергово з кожної розкачуємо великий круглий пласт тіста, ніби на величезний пельмень. Намащуємо фарш по усій площині і загортаємо в рулетик.
  4. Ріжемо рулет на «равлики» завтовшки приблизно два сантиметри.
  5. Кидаємо ці равлики у киплячу підсолену воду і варимо хвилин десять до готовності.    
  6. Викладаємо в тарілку, змащуємо маслом і – вуаля, пельменів готові!
  7. Наливаємо 100 грам червоного вина, запалюємо свічку, вмикаємо улюблене кіно і насолоджуємося вечором у колі сім’ї.

Валентина Люліч – поетка, прозаїк, перекладач, бард, член Національної спілки письменників України, заступник голови Рівненської обласної організації НСПУ. Живе та працює в м. Рівне.

Валентина Люліч – авторка чотирьох збірок поезій, кулінарного детективу «Печериці в законі», збірки перекладів з азербайджанської, латвійської, болгарської, англійської, російської мов, книжечок для дітей.

Лауреат багатьох міжнародних та всеукраїнських мистецьких премій, конкурсів, фестивалів. Активний учасник фестивалів авторської пісні та співаної поезії, співзасновник Рівненського клубу авторської пісні «BACKinБАРД».

Твори Валентини Люліч перекладено азербайджанською, польською, білоруською, англійською, російською мовами.

РЕЦЕПТ УЛЮБЛЕНОЇ СТРАВИ ВІД ОЛЕГА ОЗАРЯНИНА –

СТЕЙКИ З ОВОЧАМИ НА МАНГАЛІ

Усі страви на мангалі потребують тривалої підготовки. Іноді ця підготовка до приготування подібних страв триває роками. Особисто в мене правильний підхід до такої тонкої справи, як домашнє гриль-меню, зайняв щонайменше п’ятнадцять років. Судіть самі: спочатку треба було придбати власну ділянку, побудувати на ній свій дім, розбити біля нього фруктовий сад, посадити та випестити малину та виноградні лози… Бо без цього усього приготування смажної їжі, з димком, на деревному вугіллі мангалу втрачає неперевершену красу та рівновагу сімейного затишку. Тож, почнемо.

Спочатку завітаємо до супермаркету та виберемо два кілограма найсвіжішого свинячого ошийку.

Овочі, обов’язково: баклажани, цукіні, звичайні кабачки, болгарський перець та помідори черрі.

Дома нарізаємо ошийок на скибки товщиною у два сантиметри та маринуємо його в оливковій олії, додаючи в маринад декілька зубчиків часнику, сушеного базиліку, чебрецю та розмарину, лимону, солі та чорного меленого перцю за власним смаком.

Даємо м’ясу замаринуватися протягом 2–3 годин. Нарізаємо овочі на товсті скибки. На тліюче вугілля ставимо решітку мангалу та розкладаємо посередині шматки м’яса у вигляді стейків, з країв ­– овочі. Доречно також покласти на мангал тостовий висівковий хліб.

Головний секрет вдалого стейку: його не треба багато перевертати на решітці! Сім хвилин з одного боку та п’ять з іншого і соковитий стейк готовий! Овочі досмажуються до приємної золотистої шкоринки, хліб – до розігріву. Краще всього вживати з безалкогольним німецьким пивом, і не дякуйте, друзі. Смачного!

Олег Озарянин народився і живе в місті Житомирі. За освітою – інженер-електронщик. Справжнє ім’я – Антонюк Олег Миколайович, але читачам він добре відомий під літературним псевдонімом Олег Озарянин.

Олег – автор численних публікацій у поетичних журналах та альманахах як в Україні, так і за її межами. Голова Житомирського обласного осередку Всеукраїнської творчої спілки «Конгрес літераторів України» з 2006 року.

Із вересня 2016 є членом «Міжнародної гільдії письменників», Німеччина.

Із травня 2017 р. – член Міжнародного творчого союзу «Master Peace», Голландія.

Автор шести поетичних книжок: «Хвилини тиші» (2011,  Київ), «Листи кращому другу» (2014, Житомир), «400 осяянь» (2017, Київ), «Любовні осяяння» (2017, Житомир), «Букет з меланхолій» (2018, Житомир), «Невблаганні» (2019, Житомир).

Лауреат багатьох літературних конкурсів по всьому світу, отримав понад двадцять літературних нагород.

ПАНСЬКА СИРНА ПАСКА ВІД НАТАЛІЇ ЖИЛІНОЇ-ЖУРИ

Якщо вам пощастить придбати або виміняти на усмішку всі складові, які зроблять найкращою подією панську сирну паску, я розповім вам як її правильно їсти… і це – головна хитрість рецепта.

Вам знадобляться:

– величенька миска, в якій все це і відбудеться;

– великий друшляк;

– шматок тканини, щоб застелити друшляк. Це, звісно, може бути марля, але пани використовують батист;

– ємність, у якій буде зручно перебувати вашому друшляку, застеленому марлею / батистом, і в яку зцідиться зайва юшечка з майбутньої панської сирної паски;

– гніт. Можна взяти трилітрову банку. Потурбуйтеся дізнатися, що вона містила до цієї святкової події. Важливо – чим вона буде тиснути: авторитетом чи тяжкими спогадами про своє минуле;

– тарілочка з якомога плоскішим дном. На неї ви поставите гніт;

– вода, якою ви наповните трилітрову банку. Добре буде почитати над нею вірш. Якщо розповідатимете анекдот – то тільки з тонким гумором. Доречно заспівати. Небажано при цій панській справі паплюжити недбалу сусідку або невістку, клясти свекруху, зовсім погано ображати чоловіка чи сварити дітей. Найгірше – шпиняти попід ребра кота;

– м’ясорубка. Звичайна механічна м’ясорубка!

Переходимо до закупівлі:

– 20 курячих яєць. Куриці ваші знайомі – нема питань! Якщо ні, – з’ясуйте, чи гуляють ті кури на подвір’ї, чи є в них для настрою бадьорий півень. Від кольору жовтка залежить багато;

– 1 кг м’якого, жирного, запашного, свіжого коров’ячого сиру. Не забудьте перевірити медичну картку корови (термічної обробки не буде) і зверніть увагу на вираз обличчя господині (усмішка обов’язкова, якість її зубів – ознака якості її молочного продукту). Зрозуміло, що найкращий варіант – придбати корову, тим більше, що приватне житло тепер короноване;

–300 гр солодковершкового масла – найбільш свіжого, запашного, але не домашнього. Іноді супермаркет – кращий вибір;

–2 склянки цукру. Жовтий краще. Цукор має пахнути цукром. Нюхайте!

– родзинки темні;

– ванілін, куркума;

– усілякі яскраві смаколики для прикрашання;

– коньяк на ваш вибір – вам його їсти і пити.

До роботи:

– візьміть добру пригоршню родзинок (можна чоловікову) помийте, відіжміть і залийте коньяком (скільки не шкода, але це не має нагадувати суп), періодично перемішуйте. Родзинки до ранку стануть наче молоді – круглолиці і без зморшок.

– відварити яйця так, щоб жовточок був крутий, але не встиг посиніти, бо господиня саме у соцмережі застрягла. Охолодити. Обережно зняти шкаралупу. Білок розрізати навпіл. Вибрати жовток. Порожні човники білочків можна начинити всякою смакотою, або додати у салат;

– жовтки і сир перекрутити двічі через м’ясорубку. Невротикам не доручайте – все буде кришитись і випадати. В якості заспокійливого можна використовувати коньяк, якщо ще залишився;

– додати м’яке, але не розтоплене масло, цукор – ретельно розмішати;

– за смаком додати ванілін, за кольором – куркуму;

– додати «п’яні» родзинки. Якщо вони не все поглинули – поглиньте ви. Можете вибрати чайною ложечкою і прийняти як ліки;

– ретельно перемішану масу викладіть у тканину, яка простелена у друшляку, який стоїть у зручній ємності. Розрівняйте поверхню. Поставте зверху тарілку. На тарілку вмостіть трилітровий бутель із водою. Якщо все качається – наступного разу зменште  кількість «заспокійливого»;

– стояти ця споруда повинна до вечора. Увечері обережно зніміть гніт. На гарну тацю переверніть друшляк і обережно викладіть уже ПАНСЬКУ СИРНУ ПАСКУ. Обережно ж зніміть тканину;

– прикрасьте так, як підкаже суботній вечір;

– поставте у холодильник на всю ніч. Не заглядайте туди, не тицяйте пальцями – спіть спокійно і чекайте Великодня;

– їсти треба з апетитом, без гризоти совісті, без підрахунків калорій, із вдячністю курочкам, корові, продавщицям, собі, моєму чоловікові, котрий привіз мені цей рецепт з Новгород-Сіверського і тій чарівній жіночці, що знала його раніше за нас, а головне – Господу милостивому і всевладному.

СМАЧНОГО!

Жиліна- Жура

Я народилася 1 жовтня 1972 року у місті Чкалово Запорізької області у родині вчителів.  Живе у Дніпрі. За фахом – психолог-педагог. Пише вірші. Віднедавна бере участь у літературних фестивалях. Любить подорожувати, займається скандинавською ходьбою.

ОЛЕНА МАЛЯРЕНКО: «ГНІЗДО ЗОЗУЛІ»

Як перед світанком – темна ніч, перед весною зима, так і перед великодніми святами – суворий піст. Він нечасто надихає чоловіків. То щоби духовні та дієтичні пошуки дружини не подарували сумну знахідку у вигляді свідоцтва про розлучення, не раджу випробовувати любов і терпіння чоловіка через його вразливий шлунок. Тут якщо і вражати, – то смакотою, хай там і пісною.

Отож, як там учила бабуся? Замісимо локшину!

Щедру пригорщу пшеничного борошна просіяти на широку чисту дошку, додати дрібку солі, дрібку соди, дрібку порошку куркуми та імбиру, перемішати виделочкою й утворити з тої сировини спочатку гору, а потім посеред неї обім’яти кратер.

Тоді беремо чисте сухе яйце і розбиваємо прямісінько туди, в кратер посеред борошняної гори. А далі, як казала бабуся, в одну половинку – води, в іншу – молока, або, якщо піст, – картопляного бульйону. І – знову мішати, спочатку виделкою, потім руками, докрута, досипаючи й досипаючи борошна.

Секрет: для користі й гармонії майбутньої локшини з грибами або змішайте пшеничне борошно з гречаним (1х3), або, на стадії налипання до рук, додайте жменьку дрібно змеленої на борошно гречки – буде шлунку і користь, і радість.

Замішане тісто розкатуємо тоненько, як картонку, й даємо трошки полежати, поки ми прибираємо зі столу зайве. Бабуся потім, як трохи завітриться, обсипала його борошном, протирала долонькою, скручувала трубочкою та розрізала її вздовж, – чітко посередині. А потім шинкувала впоперек швидко-швидко, не придавлюючи руками, щоб не склеїлися локшинятка, одночасно розкидаючи їх вістрям ложа по дошці. «Ловкость рук и никакого мошенства».

Я ж нарізатиму інакше – просто переріжу навпіл і робитиму смуги, розкладу їх, щоб підсохли, бо робитиму гнізда (до речі, таке тісто підійде і для лазанії, і для трубочок канелоне, якщо хто любить возитися). Робляться вони дуже просто: ухопили 6–8 пасмочок, обкрутили довкіл трьох пальців нетуго і поклали готове гніздо на стіл. Хай чекає.

Отож, довгі пасма локшини лежать на дошці й сохнуть. А ми беремося до грибів. Середнього розміру шампіньйони миємо, позбавляємо ніжок, вирівнюємо в шляпці ямочку. А грибні ніжки шаткуємо й пасеруємо разом із тертою морквою та цибулею в олії. Коли все розім’якне й зарум’яниться, додаємо ложку томату або тертий помідор, тертого пісного сиру тофу і часник. Змішали, туди ще – ложку-другу теплої водички, довели до булькання – готово!

Тепер шляпки начиняємо цією сумішшю, виставляємо на деко, застелене пергаментом, і в духовку на 180 градусів на 30 хвилин. Або в мікрохвильовку на максимум на 8 хвилин, а потім, на середній потужності, ще на 5.

А тим часом ставимо високу пательню на вогонь, наливаємо води, додаємо сіль, ложку олії, лавровий лист, надрізані зубочки часнику або кілька кристалів асафетиди, і як закипить – викладаємо наші гнізда на дно. Варимо, але не переварюємо, як локшину – хвилин 5-7 тихого кипіння.

Злили, вийняли по два гніздечка на тарілку, в кожне посадовили по грибочку, притрусили зеленню, полили юшкою, що натопилася з грибів. Що ще треба для щастя? Салатик, кажете?

Що ж, швидкий і простий рецепт: яблуко, огірок, імбир, селера корнева, часник (або асафетида) – на тертушці перетворюються на корейську соломку, бризкаються лимонним соком, запашною олією. Викладаємо на листя салату і – вуаля.

 «СВИНЯ В ГАРБУЗІ» – РЕЦЕПТ ВІД ОЛЕНИ МАЛЯРЕНКО

Злякалися? Дарма. Мова зараз піде не про якусь городню пригоду, коли наприкінці серпня сусідський підсвинок підрив паркан і попсував гудину. А про розкішну великодню страву.


Для неї нам знадобиться овальний гарбуз або порожниста половинка великого грушеподібного батерната, який робитиме вигляд що він – яйце. Його треба вимити, вичинити, перетворивши на горнятко.


Звісно, знадобиться нам і свиня. Чиста свіжа панянка дасть нам від півкіла м’ясця з прожилками. Ми його ріжемо шматками на наш розсуд – але не більших, ніж коробка сірників. М’ясо хутко присмажуємо на розпеченій сухій пательні – просто щоб з’явилася апетитна скоринка.


Ну, а далі – складання.

На дно гарбуза вкладається голівка часнику, кілька шматочків яблука, в’ялені томати, гілочка розмарину, лаврові листочки. Зверху лягають шматки свинини, що прикриваються овочами (це можуть бути кільця цибулі і топінамбура, кубики з кореня петрушки чи селери, і обов’язково –  чорнослив). Шари присолюються, приперчуються, чергуються, але зверху мають залишитися овочі.

Ллємо на них майже келишок червоного вина (якщо прибрати яблука, а топінамбур замінити на моркву, можна лити вершки, тут хто як любить) – я люблю напівсолодке.

Гарбуз прикривається зрізаним денцем, загортається у фольгу й відправляється у духовку при 180 градусах на півтори години.

Страва готова, якщо ви, притиснувши дерев’яною ложечкою бочок гарбуза, відчуваєте, що він уже м’який. Не розгортайте, хай стоїть собі у фользі й красується, – смачний він і теплий, і холодний.

Олена Маляренко (Олеся Штефан), 02.10.1978 – херсонська і донецька поетка, прозаїк, педагог, журналістка, літературна редакторка, власниця інтернет-ресурсу «Ікс-кілометр. Територія Людини».

Авторка двох виданих поетичних книг: «Світлини-відчуття» (2005), «Час-калейдоскоп» (2015), та трьох прозових, серед яких: цикл оповідань «Справжній іграшковий світ»  (2016), повість-казка «На берегу», сімейні оповідки «#Типичный Боря» (2020). До друку готові ще 5 поетичних книг та 3 прозові, в роботі роман «Лукомор’я» та пісенний альбом.

За кіноповість «Мася» про переселенців початку ХХ ст. має диплом конкурсу «Коронація слова» від 25.03.2003. Авторка численних статей та радіопрограм з літератури і культури у періодиці та мережі Інтернет. Член НСЖУ та НСПУ. https://www.facebook.com/profile.php?id=100004975777553

ГАЛИНА ФІЛОНЮК: «ХЛІБ ІЗ ГРЕЧКОЮ»

Із випічкою я завжди була «на Ви», але карантин вніс свої корективи. Підглянула в одному відеоблозі цікавий рецепт хліба. Спробувала, дещо модифікувала. Перевірила декілька разів. Пропоную теж спробувати приготувати.

Інгредієнти:

  1. Гречана крупа – 150 г
  2. Борошно –  приблизно 300 грамів (скільки візьме тісто) + 1 столова ложка
  3. Вода – 300 мл
  4. Олія – 3 столові ложки
  5. Сухі дріжджі – 2 чайні ложки
  6. Цукор – 1 столова ложка
  7. Сіль – 1,5 чайної ложки

Приготування:

Гречку запарити гарячою водою (150 мл), залишити на 30 хв. Приготувати опару – сухі дріжджі розчинити в теплій воді (150 мл), додати столову ложку цукру і столову ложку борошна; залишити в теплому місці.

Запарену гречку подрібнити (використовую для цього кухонний комбайн із насадкою-ножами, але можна використати і м’ясорубку чи блендер). У мисці змішати крупу, олію, опару, сіль. Поступово досипаючи борошно, замісити еластичне тісто. Залишити в теплому місті підходити на 20–30 хвилин.

Злегка обімнути, сформувати хлібинку. Випікати в духовці 45–60 хвилин при температурі 180градусів.

Галина Філонюк (Максимчук)– за першим фахом – український філолог. Усе професійне життя пов’язане з журналістикою. З 2019 року – член Національної спілки журналістів України.

Понад 10 років пише вірші. Авторка 4 поетичних книг – «На струнах серця молодого» (2006), «Голуби на вишитті» (2008), «Полиновий вінок» (2013), «Синьоокий Муз-чина» (2018), десятків публікацій в альманах, журналах, різній періодиці.

Прозові твори ставали призерами й переможцями всеукраїнських конкурсів «Витоки», «Фантастичне Рівне».

Із дитячими віршами дебютувала на сторінках всеукраїнського журналу «Малятко».

ЧОРНА ПАСТА З ЧОРНИЛОМ КАРАКАТИЦІ – РЕЦЕПТ ВІД ІГОРЯ ПАВЛЮКА

Приготування:

1.Береш пасту білу.
2. Береш каракатицю.
3. Читати (краще – співати) свої вірші каракатиці, доки вона від катарсису не почне виділяти чорне чорнило, яким можна писати, але краще його зібрати і вкрапнути в каструлю з морською водою.

Якщо морської води під рукою немає, то можна у звичайну воду додати морської солі (столова ложка на літр води).
4. Довести воду із чорнилом каракатиці до кипіння.
5. Вкинути обережно туди пасту (кількість великого значення не має), але здоровий глузд підказує, що десь пів каструлі.
6. Чекати, доки паста почорніє і спливе.
7. Процідити через друшляк.
8. Додати бринзи за смаком.
9. Вживати бажано із білим вином.

Приємного апетиту!

Ігор Зиновійович Павлюк – письменник, науковець, доктор наук із соціальних комунікацій, член Асоціації європейських письменників.

Лауреат багатьох літературних премій, у тому числі премій імені Василя Симоненка, Народної Шевченківської премії («Залізний Мамай»), нагороджений міжнародною почесною медаллю «Олександр Довженкo», удостоєний премії англійського ПЕН-клубу.

Учасник міжнародних літературних фестивалів, зустрічей у Грузії, Естонії, Росії, США, Білорусії, Польщі, Туреччині, Ірландії, Англії, Німеччині, Італії…

Провідний науковий співробітник Інституту літератури імені Тараса Шевченка Національної академії наук України, професор кафедри української преси Львівського національного університету імені Івана Франка. Експерт Українського Культурного Фонду.

Він автор більше 2000 публікацій у періодиці, наукових збірниках та багатьох окремих книг різних жанрів. Творчість Ігоря Павлюка включена до шкільної програми для обов’язкового вивчення, твори перекладені численними мовами. Окремі його книги вийшли у перекладі за кордоном: США (2011), Росія (2012), Польща (2012), Англія (2013), Франція (2015), США (2019).

ГАРБУЗОВИЙ ПИРІГ ВІД ОЛЕСІ БІВАЛЬКЕВИЧ

Бувають дні, коли з-поміж прийому пацієнтів, написання статей та рутинних турбот часу на тривалу підготовку на кухні просто немає. Діти просять щось солоденьке, а часу в обмаль. Тоді я готую фірмовий гарбузовий пиріг.

За професією я не тільки лікар-психотерапевт, але і нутриціолог, а тому кожна страва  має бути корисною, а не тільки смачною.

Гарбузовий пиріг — це пряме влучення у ціль. По-перше, гарбуз багатий на клітковину та пектини, які чистять кишківник і нормалізують обмін речовин. По-друге, як і в усіх червоних та помаранчевих продуктах, у гарбузі повно каротиноїдів, з яких наш організм продукує вітамін А.

По-третє, страви з гарбузом показані людям з анемією. Завдяки високому вмісту заліза, цинку та міді нормалізується рівень гемоглобіну у крові.

Отже, стравам із гарбуза обов’язково має знайтися місце у вашому раціоні!

Інгредієнти:

  • 300 грам гарбуза
  • 3 куриних яйця
  • 1 склянка муки
  • 1 столова ложка оливкової олії
  • 1 склянка цукру або пів склянки меду
  • цедра половини лимона
  • 1/2 чайної ложки соди, яку треба загасити соком із половини лимона

Приготування:

Гарбуз натерти на дрібної терці – так пиріг виходить ніжнішим, ніж із гарбуза, натертого на крупній терці.

Окремо збити три яйця зі склянкою цукру або пів склянки меду. Додати оливкову олію, цедру лимону та добряче перемішати.

Додати склянку муки та загашену соду.

Під кінець додати натертий гарбуз і добре перемішати.

У заздалегідь змащену оливковою олією форму для випікання викладіть тісто. Випікайте пиріг за температури 180 °, 33–35 хвилин.

Цей пиріг може стати чудовою стравою для дитячого полуденка, а не тільки десертом.

Олеся Бівалькевич — письменниця, нутріциолог, психотерапевт, психосоматолог, автор публіцистських статей у Німеччині, Канаді, Чехії,  керівник Центру психосоматичної терапії. Двічі увійшла до списку «ТОП успішних українок», телевізійний експерт.

Автор книг «Секреты детского питания», «Блокнот-кулинарничек». Також увійшла у коло авторів книг «Органайзер здорового образа жизни от Дениса Силантьева», «Жіночі груди: пристрасть та біль» та збірки художніх творів «Птицы». Має трьох чудових дітей.

Юлія Бережко-Камінська, секретар НСПУ по роботі з молоддю

Прокоментуєте?

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Прокоментуйте!
Напишіть Ваше ім'я